В Україні є ряд підприємств та ряд відповідальних роботодавців, які підвищили заробітну плату працівникам не на 10 і не на 15 відсотків, а на 40, як того вимагає інфляція, та навіть 150%. В умовах кризи вони розуміють, що трудівникам потрібен соціальний захист, орієнтуються, в першу чергу, на потреби людей -- свого головного ресурсу. Така позиція орієнтованості на людський потенціал, на гідну оцінку праці їм компенсується у вигляді нарощування обсягів виробництва і більшій ефективності роботи штату.
І в такій практиці не має нічого фантастичного -- це нормальна дія з боку відповідального роботодавця, який піклується про своїх співробітників. Звичайне людяне ставлення, розуміння.
Бажання не заробити максимально, витягнувши останнє з людей, не вкрасти, не роздерибанити. А побудувати успішне виробництво, сприяти розвитку економіки.
Дуже проста і легка стратегія. Якщо кожен роботодавець її візьме не просто до уваги, а почне втілювати в життя, відмовившись від тіньового бізнесу, кризи не буде. Збільшиться платоспроможність населення, зросте експорт, почне рухатись економіка.
Всі це розуміють, всі з цим згодні, але чомусь стоїмо. Якщо ми не відмовимось від бажання отримати все і зараз, і не почнемо думати на перспективу, жодна реформа не зможе реалізуватись.
