25 листопада, у Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства по відношенню до жінок, члени Молодіжної ради ПМГУ та запрошені молоді профактивісти провели онлайн-конференцію з обговорення даної теми. До розмови, організованої із застосуванням платформи Zoom, підключилися представники різних первинок, а також спеціалісти апарату Профспілки.
Головним спікером стала кореспондентка газети «Електрометалург» Нікопольского заводу феросплавів Т.Харлан, яка у своїй журналістській діяльності неодноразово стикалася з історіями насильства і певний час приділила вивченню ситуації. Вона відмітила, що, на превеликий жаль, насильницькі дії (фізичного, сексуального, економічного, психологічного характеру) на адресу жінок не є нонсенсом для України, ця проблема цілком актуальна – і особливо для невеличких містечок і сіл.
Наразі допомога жінкам, що потерпають від проявів насильства у родині, надається на різних рівнях: відповідальність за злочини такого характеру посилено (з 2019 року вона є не адміністративною, а кримінальною), у лавах поліції створено спеціальний загін «Поліна», працюють загальноукраїнська та локальні гарячі лінії підтримки постраждалих, у великих містах благодійними організаціями створюються шелтери (міні-притулки), де можуть тимчасово перебувати жінки із дітьми, яким небезпечно повертатися додому. Але масштаби всіх цих заходів недостатні для повноцінного вирішення проблеми. Ситуація погіршується ще й тим, що в нашому суспільстві є звичною практика звинувачення жертв: через це великий відсоток жертв соромиться розповідати про вчинене проти них насильство.
Стосовно випадків на робочих місцях картина дещо краща: на виробництві частіше мають місце прецеденти психологічного тиску, до безпосередньо насильства справа доходить досить рідко. Однак вважати, що роботодавці і профспілки не повинні втручатися у такі моменти, помилково.
Обговорюючи досвід зіткнення з проблемою насильства під час здійснення трудової діяльності, молоді представники первинок розповіли багато цікавого. Виявилось, що дехто з активісток потерпав від насильницьких дій, дехто, навпаки, мав можливість психологічно та організаційно допомогти потерпілим. На окремих підприємствах діють системи контролю коректної поведінки в колективі, де порушення офіційно встановлених правил стає приводом для вжиття заходів покарання. Подекуди правові служби профкомів мають практику підтримки жертв насильства.
Підбиваючи підсумки досить жвавої дискусії, учасники онлайн-конференції дійшли висновку, що профспілка, попри те, що її головне завдання все ж таки полягає у захисті суто трудових прав, може вносити свій посильний внесок у боротьбу із проявами насильства. Перш за все він має полягати у розвитку загальної атмосфери довіри і солідарності у трудових колективах, а також в інформуванні працівників, у тому числі і жінок, про можливості отримання різного роду допомоги у скрутні життєві часи.
Профспілка металургів та гірників України
