У серпні цього року в Токіо завершилися літні Олімпійські ігри-2020. Україна завоювала на змаганнях 19 медалей: одне «золото», 6 срібних і 12 бронзових. За загальною кількістю медалей Україна посіла 16 місце в рейтингу, а за кількістю золотих – 44-е, ми здобули лише одне золото.
На думку спортивних оглядачів Олімпіада 2020 стала для України найгіршою, в остаточному рейтингу нас обійшли навіть Еквадор та Косово, чиїх олімпійських медалістів за весь час можна перерахувати на пальцях однієї руки.
При сильному бажанні можна все списати на випадковість, непередбачені обставини чи особливості Токійської олімпіади. Але з цифрами сперечатися безглуздо. Динаміка виступів нашої збірної на олімпіадах впевнено прямує вниз. Починаючи з Олімпійських ігор у 2004 році в Афінах, кількість завойованих золотих медалей з кожним разом зменшується: Афіни – 8, Пекін – 7, Лондон – 5, Ріо – 2, Токіо – 1.
Ми не будемо досліджувати всі складові стагнації українського спорту, лише покажемо один невеличкий сюжет, який яскраво ілюструє, що глобальні проблеми починаються з точкових помилкових рішень, які ведуть до руйнації системи вибудованої десятиліттями.
Стадіон «Спартак» було відкрито у 1934 році. Сам стадіон тоді складно було назвати стадіоном по теперішнім стандартам – футбольне поле, навкруги декілька дерев’яних будівель: роздягальня та склад спортивного інвентарю. У 1935 році виникла ідея створити нову фізкультурну організацію, завданням якої було об’єднати усіх спортсменів – виробничників.
У квітні того ж року Президія Всесоюзної ради по культурі та спорту прийняла постанову «Про організацію добровільної фізкультурної організації «Спартак» в системі Промислової кооперації». Таким чином невеличкий стадіон на Куренівці отримав путівку на розвиток: було побудовано новий стрілецький тир, площадки для волейболу, баскетболу та тенісу.
Відвідуваність стадіону зашкалювала. Тренування та змагання проходили у трьох вікових групах: дорослі, юнаки та діти. Тільки на першості Подільського району з футболу приймали участь 12 команд з підприємств понад 1000 працюючих, та 30 команд – з підприємств з колективами до 1000 працівників. У 1980 році на цьому стадіоні проходили матчі з регбі міжнародної Олімпіади – 80 року.
Всю історію стадіону ним управляли профспілки тодішньої Української радянської соціалістичної республіки, а з 1994 року – Федерація професійних спілок України – найбільша громадська організація незалежної України.
До 2018 року на учбово-спортивній базі «Спартак» у складі п’яти дитячо-юнацьких спортивних шкіл займалися понад 2000 дітей. Зокрема, басейн відвідували майже 800 плавців, понад 400 юних атлетів вправлялись в акробатиці, тренувалося майже 350 мужніх регбістів, на татамі виходило понад 300 борців, практично стільки ж дітей і підлітків займалися легкою атлетикою.
У 2010 році місцеві вихованці 151 раз піднімалися на п’єдестал пошани чемпіонатів України, здобутки шістьох відзначені на континентальному рівні, на чемпіонатах світу і на Перших юнацьких Олімпійських іграх тріумфували ще двоє «спартаківців».
У 2017 році за позовом заступника прокурора міста Києва до Федерації професійних спілок України про визнання права власності та витребування майна, учбово – спортивна база Спартак відійшла під контроль державних органів. З того моменту стадіон невпинно почав рухатись до стагнації та руйнування.
У квітні 2021 року Кабінет Міністрів України відніс учбово-спортивну базу «Спартак» до сфери управління Київської міської державної адміністрації. За чотири роки держава тільки й спромоглася, що остаточно визначитись за ким закріпити стадіон. Цікаво скільки років знадобиться, щоб повернути йому минулу славу та потужність?
І скільки б не шельмували «пережитками радянщини» українськи профспілки, вони все одно продовжують виконувати соціальну функцію в намаганні зберегти здоров’я та трудовий потенціал українських працівників. Щороку галузеві профспілки організовують спартакіади по всій країні, - це виховує командний дух, формує та пропагує здоровий спосіб життя сучасного покоління, навчає виконувати завдання та досягати цілей.
Враховуючи те, що держава останнім часом в ринкових умовах з неоліберальним курсом все більше усувається від заходів збереження та відновлення здоров’я працюючих, натомість дуже активно веде політику на відбирання у профспілок санаторіїв, пансіонатів, стадіонів та інших засобів соціального піклування.
За рокі незалежності у профспілок було відібрано понад 70 об’єктів, частина з них вже остаточно зруйнована і не підлягає відновленню, частина продовжує розвалюватись, лише декілька об’єктів приватизовано, але їх діяльність та послуги недоступні пересічним працівникам.
В результаті станеться те, що ми й продемонстрували в нашому сюжеті – розруха та занепад.
Сюжет можна подивитися тут: https://youtu.be/PTfsjAmOIYo
P.S. Зйомки сюжету проводились у вересні 2021 р. в м. Києві (вул. Кирилівська 105) Далі буде....
