Нові форми роботи могли б надати працівникам більше можливостей самовизначення. Але дуже нерідко вони означають ще більший стрес.
Пандемія, яка триває майже два роки, призвела до численних змін у світі праці. Це і скасування обмежень на тривалість робочого дня, посилення контролю та втручання у приватну сферу, збільшення стресу для роздроблених трудових колективів. Наслідки будуть відчуватися довго – деякі спостерігачі говорять про «нову норму» майбутньої роботи.
Цього року Індекс гарної роботи ОНП, опублікований німецьким профцентром, вивчив наслідки пандемії для трудящих країни, опитавши 6400 випадково обраних працівників. Опитування проводилося з січня до червня 2021 року – у період, який характеризувався високим рівнем інфікування. Результати опитування показують, наскільки сильно змінилися умови праці за останні півтора роки, зокрема у зв’язку з цифровізацією роботи та зростанням кількості працюючих вдома.
Потужна рушійна сила цифрової роботи
Інфекційний контроль на робочих місцях повинен забезпечувати скорочення особистих контактів, дотримання мінімальної відстані, заходи індивідуального захисту та правила гігієни, а також, по можливості, заміну особистих зустрічей на цифрове спілкування. Таким чином пандемія стала потужним стимулом для цифровізації.
Майже половина всіх респондентів (46%) повідомили, що під час пандемії у роботі використовувалося нове програмне забезпечення. Переважна більшість (75%) сказала, що завдяки цьому було(и) придбано(і) додаток(тки).
Проте ступінь цифровізації дуже відрізняється серед різних категорій працівників (див. діаграму). Кожен п’ятий працівник (21%), зайнятий на некваліфікованій або напівкваліфікованій роботі, виявив, що працює з новим програмним забезпеченням. Але на найвищому рівні кваліфікації – «високоскладна робота», для якої зазвичай потрібна вища освіта, – робота майже чотирьох із п’яти працівників (78%) була таким чином оцифрована.
Цифровізація та телеробота в залежності від рівня професійної кваліфікації
Нові цифрові робочі інструменти нерідко використовувалися для забезпечення роботи на відстані. Те, наскільки послідовно це було реалізоване, також залежало від вимог роботи.
17% працівників, зайнятих на некваліфікованій та напівкваліфікованій роботі, повідомили, що перейшли з особистого спілкування з колегами та начальством на цифрове. У разі «дуже складної роботи» цей показник становив 79%.
Обов’язковість дистанційної роботи
У січні 2021 року в Німеччині було прийнято постанову про безпеку та гігієну праці, яка запровадила свого роду «обов’язковість дистанційної роботи». Роботодавці мали надати своїм працівникам можливість виконувати роботу з дому, «у разі відсутності вагомих виробничих причин для зворотного». В результаті різко зросла кількість випадків роботи з дому.
Майже третина респондентів (31%) працювала з дому (дуже) нерідко від початку пандемії. Понад половина цієї групи (54%) не робили цього раніше.
Не дивно, що можливість роботи з дому чітко корелює з родом занять. Якщо, наприклад, 94% вчителів (дуже) нерідко працювали з дому, то для геріатричних медсестер цей індекс становив 1%, а для працівників сфер будівництва та продажу – по 5%. Особливо у разі виробничих професій та діяльності, яка виконується у безпосередньому контакті з клієнтами, пацієнтами, замовниками тощо, перехід на дистанційну роботу не був варіантом.
Додатковий стрес
Цифровізація комунікацій та робота з дому знизили ризик зараження, але вони не асоціюються автоматично зі зменшенням робочого навантаження. Навпаки, заміна особистих контактів цифровим спілкуванням були сприйнята кожним третім респондентом (35%) як додатковий стрес. Лише 8% відчули, що ця зміна полегшила їхнє навантаження.
Оцінки респондентів щодо дистанційної роботи були схожими. Одна третина (32%) сприйняла збільшення навантаження під час роботи з дому, 15% – зниження стресу. Ситуація зі стресом сильно пов’язана з іншими характеристиками робочої ситуації: якщо потрібно було доглядати дітей, якщо будинок був непридатний для роботи і якщо не було достатнього навчання та технічної підтримки для використання нового цифрового робочого обладнання, то додаткове навантаження було ще більш вираженим.
Поштовх до цифровізації та поширення дистанційної роботи під час пандемії нерідко сприймаються як провісники нового світу роботи, начебто це була експериментальна фаза для форм співпраці, яка мала б призвести до «нової норми» після закінчення пандемії. Передбачається, що мобільна, гнучка робота та самовизначення працівників є основними рисами нового світу праці.
Самовизначення працівників
Водночас Індекс гарної роботи ОНП прояснює дві речі. По-перше, він показує, що використання нових цифрових технологій не призводить автоматично до покращення умов праці. Вирішальним фактором є структура, в якій використовуються ці технології, проте під час пандемії цьому приділялася лише другорядна увага.
Щоб «нова норма» мала на увазі хороші умови праці, важливо вже на ранній стадії враховувати інтереси працівників при проектуванні робочих місць. Окрім питань технічного та ергономічного оснащення, основним питанням тут є зміцнення самовизначення працівників у їхній роботі та захист їх від зняття обмежень на тривалість робочого дня.
Велика нерівність у світі праці – дедалі очевидніша під час пандемії – також привертає увагу до «старої норми», у якій мобільна робота не грає великої ролі. Понад 60% працівників продовжують працювати виключно на робочих місцях своєї компанії.
Одностороння увага до мобільних, переважно висококваліфікованих працівників, таким чином, таїть у собі небезпеку подальшої фрагментації робочої сили. Мета підвищення гнучкості, самовизначення та суверенітету робочого часу стосується всіх – дійсно, насамперед тих працівників, які не можуть виконувати свою роботу з дому.
Джерело: https://socialeurope.eu/digitalisation-and-telework-the-new-normal
