Реальна історія про люяність під час війни повідомляється у пості у Фейсбуці заступника Голови ФПУ Василя Андреєва.
Є одна гарна жінка - Наталья Юкляевская. Вона - «мама» для десятків учнів професійного навчального закладу із Харкова.
Вона з 24 лютого перебувала разом з учнями-сиротами під обстрілами росіян тижнями в подвалі в темноті, навіть без свічки. Іноді з гітарами і піснями, щоб бороти паніку у дітей і дорослих.
Поки добрі люди за її мобілізації не допомогли їй вивезти дітей без опіки 15-17 років із Харкова у Львівську область. Міста ми не називаємо - місцеві мешканці досі бояться, що руські будуть вбивати харків’ян ракетами. І просять не зазначати геопозиції фото та повідомлень. Ми їх дослухаємось.
Багато ще історій про тест на людяность в цій війни я почув: як «батьки» забували дітей під обстрілами в зачинених домах; про дітей із Луганська, які другу евакуацію переживають за 8 років; про викладачів, які ідуть із своїми майбутніми професіоналами будівельної галузі 15-17 років від народження за 1000 кілометрів від дому і починають життя із місцевими учнями сільськогосподарського училища...
Ми повернемось до вас, діти, а Великдень: із молитвою, пасками та святом!
Хочете допомогти цим дітям та десяткам-сотням інших в різних регіонах України? - запитайте як! #гуманітарнийОфіс
Подяка Massimo Di Pietro та UIL - Unione Italiana del Lavoro за їх зусилля та час, коли вони збирали для українських профспілок гуманітарну допомогу Федерація Профспілок України
