Не повних два місяці тому профспілки Прикарпаття очолив Володимир Уєвич, який дотепер працював на посаді першого заступника Голови РПО та виконував обов’язки Голови. На ІХ звітно-виборчій конференції більшістю голосів делегатів йому довірено профспілчанське кермо у цей надскладний час, коли часто працюємо не завдяки, а всупереч.
Ми попросили лідера найбільшої громадської організації області виокремити ті головні акценти, які диктують нині складні реалії війни, і ті питання, які зі своєї ініціативи кладуть на порядок денний галузеві організації.
- Володимире Георгійовичу, під крилом профспілок області понад 110 тис. членів, яких об’єднують 18 обласних організацій. Які маємо тенденції щодо членства в профспілках з-за цих складних обставин воєнного часу?
- Ми залишаємося оптимістами. Попри те, що закриваються чимало підприємств, що проходить їх оптимізація, реформування , через що ми втрачаємо профспілкові організації та профспілчан, загалом працівники свідомі того, що профспілки часто є тим останнім форпостом, де вони шукають захисту, коли нехтуються їх трудові права. Прийняті нинішніми парламентарями ліберальні трудові закони знищили баланс захисту інтересів працівника і роботодавця на користь роботодавця. І ми маємо факти безвідповідальності роботодавців. Зрештою невдовзі побачимо чи виправдає себе ліквідація Фонду соціального страхування і передача його функцій Пенсійному фонду насамперед в справі законного збереження страхових виплат , компенсацій в разі смерті чи втрати працівниками працездатності від нещасних випадків … Адже ці виплати більшою мірою тепер має здійснювати якраз роботодавець. Чи відповідально запрацює така система? Тому, наша місія профспілок як насамперед правозахисної організації залишилася актуальною, на жаль, вона ускладнена умовами, в яких працюємо.
- Як Ви кажете, дуже багато законодавчих змін відбулося останнім часом. Чи маєте достатній потенціал фахівців з цих питань, бо тільки окремі організації мають юристів?
- Це проблемне питання. Й справді, юристів одиниці. Але ми йдемо шляхом постійного вдосконалення і самовдосконалення, є постійними семінари-навчання, які організовує Федерація профспілок України, а на місцях маємо укладені договори з Пенсійним Фондом, з управлінням Держпраці, з обласними представництвами Національної служби посередництва і примирення та Безоплатної правової допомоги…Тобто, в плані навчання працюємо в режимі нон-стоп. Інакше не вийде.
Варто наголосити в цьому контексті, що є консолідована позиція Федерації профспілок України щодо багатьох законодавчих актів, які приймаються в стінах парламенту. Діємо як єдиний кулак. Бачимо ситуацію, що новоприйняті ліберальні закони замість покращувати, оновлювати трудове законодавство в руслі вимог часу ставлять працівника у рабське становище, позбавляють захисту і гарантій гідної праці і гідної зарплати. Ми не можемо зараз проводити акцій протесту. Але ми можемо і озвучуємо з різних трибун нашу позицію, чому ми проти тих чи інших норм.
Членські організації ФПУ, територіальні профоб’єднання співпрацюють з парламентарями, з Міжнародними інституціями, і відстоюють головне, що раз ми йдемо шляхом вступу до Європейської спільноти, то й закони мають бути європейськими. Але за це доводиться боротися, бо інтереси бізнес-груп, спротив антиукраїнських сил в парламенті часто беруть верх над заявленими намірами йти цивілізованим демократичним шляхом.
І , може про це не всюди говорять, але саме під тиском профспілчан з 1 грудня 2021 року було встановлено мінімальну заробітну на рівні 6500 грн. і переглянуто розмір прожиткового мінімуму для працюючих.
- Як виглядають в нинішній час щоденні праця і завдання профспілок, з чим стикаєтеся на практиці?
- Тут варто виокремити кілька позицій.
Перше: Якщо говорити загальними словами, то наші членські організації, профактив сконцентровані на тому, щоб гідно представляти та захищати інтереси працівників – членів профспілок. Якщо конкретно, то є маса проблемних питань в кожній галузі, тому вивчаємо їх, об’єднуємо зусилля і діємо. Базовим є громадський контроль за дотриманням роботодавцями мінімальних трудових гарантій та норм законодавства про працю. Наприклад, з минулого року членськими організаціями профспілок задокументовано понад 1300 порушень трудових прав щодо 1442 працівників. Органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надіслано 87 письмових повідомлень про виявлені факти порушень, роботодавцям надіслано було 72 подання про усунення порушень, і до речі, 65 з цих72 були усунені. Це все ж таки результат.
- Інше. Ми широко використовуємо площадку соціального діалогу між соціальними партнерами , якими є влада, роботодавці і профспілки . Це і окремі питання окремих підприємств, відновлення діяльності яких ми ініціювали. Це і участь у засіданнях обласної комісії з питань погашення заборгованості, яка зараз також є. Торік, наприклад, обговорення цих питань профспілками сприяло виплаті 8.1 млн. грн. заборгованості і поступленню в місцеві бюджети 1.5 млн.грн. податку з доходів фізичних осіб. На соціальні виплати до бюджету Пенсійного фонду України спрямовано 2.1 млн.грн. єдиного соціального внеску. Ці питання є постійно в полі зору профспілок.
Щодо кожноденного порядку речей… Зрозуміло, що міняються першочергові акценти.
Від початку повномасштабної війни наше пріоритетне завдання було і є тепер – підтримка ЗСУ і сил територіальної оборони, усіх, хто боронить нашу країну. Ми надавали їм і фінансову і волонтерську допомогу. Це наш і громадський обов’язок, і вклад у перемогу. Всього за період, як почалася активна фаза бойових дій, обсяги наданої нами допомоги склали понад 18 мільйонів грн. Також ми допомагали і допомагаємо нашим співвітчизникам – ВПО. Вони проживають в закладах освіти і культури, у санаторіях нашого ПРАТ «Івано-Франківськтурист» . Тут співпрацюємо з владою області. Хоч і як було складно проводити наприклад, оздоровлення дітей в літній період, з бюджетів профспілкових організацій області на оздоровлення та відпочинок дітей ВПО спрямовано 1.7 млн.грн. Ми продовжуємо збір коштів на конкретні потреби. Але зараз додалося завдань не лише щодо підтримки фронту, а й щодо підтримки родин загиблих воїнів, родин і дітей тих, які зараз боронять нашу волю і свободу в лавах ЗСУ. Виділяють кошти галузеві організації, співпрацюємо з Благодійними фондами, міжнародними інституціями, щоб доводити свою спроможність, допомагати, коли найважче. І ці питання, розуміємо, ще довго не сходитимуть з порядку денного. Дай, Боже, нам сили перемогти і не дати ніколи забути собі і світові, якою ціною. Наш фронт –це тил.
- Насамкінець, що додає вам особисто оптимізму очолити профспілки в цей час і працювати?
- Відповідальність. Було б дуже соромно дати привід сказати, що профспілки в тяжких умовах воєнного стану втратили свою дієвість. Наша місія – бути з людьми в цей складний час.
Основна цінність для профспілок – людина праці, - тому в умовах воєнного ми не тільки продовжуємо виконувати свої статутні завдання, а й розширили спектр обов’язків. Ми розуміємо, що після завершення бойових дій виникне потреба у робочій силі, фахівцях і спеціалістах, висококваліфікованих кадрах, а також в їх перепідготовці згідно з вимогами часу. У цьому неабияку роль мають відіграти профспілки, зокрема, у наданні профспілкового захисту, якого потребуватимуть учасники бойових дій і працівники, які через війну втратять робочі місця або будуть працювати на умовах, що порушують їхні права. Вірю, що після війни Україна зміцнить свій національний дух і обиремо до влади гідних людей, які творитимуть її майбутнє, де людині праці буде належна шана.
На жаль, профспілки більше старі, як молоді… Наше завдання –передати досвід, навчити молодь бути активними членами суспільства. Дуже бракує позитиву з боку медіа ресурсів щодо реального впливу профспілок на життя країни. Навпаки, профспілки очорнюють, творять фейкові інформації, які не мають під собою підґрунтя. Владі не потрібна сила, яка її контролює, влада вкотре намагається відібрати в профспілок майно, прийняти закони, які позбавляють їх багатьох функцій. Але ж хто тоді буде на боці людини праці?
Це головний меседж, поширення якого не хоче нині діюча влада. Навпаки, поширює слабкість і негатив.
Ми повинні витримати цей тиск, і йти шляхом, гідним наслідування.
РАДА ПРОФСПІЛОК ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
.
