В рамках щорічного відзначення Дня соціальної справедливості, за ініціативою Федерації профспілок України спільно з Інститутом технічної допомоги та обміну інформацією (ТАІЕХ), 18-19 лютого 2016 року у Києві відбувся міжнародний семінар «Політика ЄС у сфері зайнятості та соціального захисту».
На семінарі було розглянуто міжнародний досвід вирішення проблемних питань на ринку праці та у сфері соціального захисту. Серед міжнародних експертів були фахівці з Фінляндії - Еллі Аалтонен з доповіддю «Підтримка соціального захисту: соціальне страхування, соціальна допомога, доступ до базових соціальних послуг», представник Литовської Республіки - Кристина Вішняускайте-Радінскіне з доповіддю «Соціальні стандарти після Лісабонського договору та Стратегія Європа-2020, фахівець з Німеччини - Торстен Крістен «Соціальне забезпечення та прожитковий мінімум», Магда Жупанчич з презентацією «Збереження робочих місць у процесі реорганізації та приватизації підприємств» зі Словенії.
Доповідь про досвід Словенії у збереженні робочих місць, який підготувала Магда Жупанчич, представник Міністерства праці, сім’ї, соціальних справ та рівних можливостей Словенії, викликав найбільшу зацікавленість учасників семінару.
Словенія – це країна, яка пройшла шлях від соціалістичної держави до країни з розвиненою конкурентоздатною економікою і має досить успішний досвід у подоланні проблем, які виникли у перехідний період.
Донедавна Словенія була однією з союзних республік Югославії. Проте у 1989 році була змінена конституція з метою виходу з федерації. В 1990 році пройшли вибори на багатопартійній основі, і Словенія оголосила про свій суверенітет і незалежність, що було схвалено на референдумі. Незалежність Словенії проголошено в 1991 році. На сьогодні Словенія є членом НАТО, ЄС і Шенгенської угоди, проте щоб досягнути таких успіхів, країна пережила складний перехідний період.
За словами Магди Жупанчич, однією з головних проблем для простих громадян Словенії у складних 90-х роках і наступних роках було безробіття, оскільки на ринку праці з’явилось багато висококваліфікованих працівників, які мали гарну освіту і занадто багато кваліфікації, а роботодавцям були необхідні робочі спеціальності.
В цей час у сфері зайнятості відбулися наступні структурні зміни:
- повільна адаптація до нової економічної ситуації;
- перенесення акцентів зайнятості у сферу послуг ( диспропорції на ринку праці);
- втрата конкурентоспроможності через нові вимоги на ринку праці.
Негативний вплив на робочу силу здійснило масштабне безробіття людей з низькою кваліфікацією, в основному середнього віку, втрата навичок і кваліфікації високо досвідчених працівників через реструктуризацію (металургійна, машинобудівна галузі), а також збільшення вертикальної та горизонтальної невідповідності.
Тому на державному рівні були змінені підходи до формування ринку праці в країні, враховуючи потреби роботодавців. Державі необхідно точно знати який сектор зайнятості населення розвивати.
Державна політика Словенії у сфері зайнятості населення була зосереджена на так званому «людському капіталі».
Так, для безробітних впроваджувались навчальні програми, тренінги. Проблема була у тому, що людина, яка була безробітною, втрачала наявну кваліфікацію, при цьому не набувала нових знань і тому не могла отримати нову роботу. В зв’язку з чим, багато людей зверталось до держави за отримання допомоги по безробіттю і це було замкнене коло.
Проте, завдячуючи впровадженню державою навчальних програм, тренінгів – безробітний отримував нові спеціальності, кваліфікації, навички і згодом міг віднайти роботу у зовсім новій для себе сфері.
Як відмітила М.Жупанчич: «Необхідно було дати шанс на отримання роботи». Цей підхід сприяв працевлаштуванню. Держава підштовхувала безробітного до навчання і подальшого працевлаштування, тим самим зменшуючи кількість претендентів на допомогу по безробіттю.
Особлива увага приділялась довготривалим безробітним.
Словенія завдяки своїм природним ресурсам і місцезнаходженню є промисловою країною, в якій виробляється багато промислової продукції, проте на сьогодні словенці переорієнтовуються на країну з гаслом «Економіка знань», де висококваліфіковані кадри вироблятимуть більше продукції і надаватимуть якісніші послуги завдяки підвищенню своїх знань і відповідно використанню високих технологій.
У Словенії неодноразово висловлювались думки, що держава витрачає зайві кошти на навчання безробітних, проте стабілізація на ринку праці говорить про користь таких витрат.
«Інвестування коштів у навчання та навчання протягом усього життя для збільшення кадрового потенціалу, лише це може забезпечити отримання гідної праці»,- підкреслила Магда Жупанчич.
Вироблена під час кризи 90-х стратегія державної політики у сфері зайнятості у Словенії складається з двох важливих компонентів - захищеність (соціальна допомога) та гнучкість ринку праці.
Робота – це найкращий соціальний захист.
Так були внесені законодавчі зміни до встановлення розміру мінімальної заробітної плати, яка повинна давати можливість словенцю не просто жити, а жити пристойно, як відмітила Магда Жупанчич.
Для забезпечення гнучкості ринку праці – були внесені зміни до трудового законодавства. Так, для легалізації трудових відносин були внесені багато змін, серед яких спрощення процедури звільнення працівників роботодавцем, розширення прав для припинення трудового договору та зменшення терміну попередження працівника про звільнення.
У 2013 році були внесені зміни в Закон про ринок праці. Так був спрощений порядок укладення трудових договорів, скорочення трудових витрат на постійні контракти, зміна змісту трудових договорів (фіксований термін, агентство, робота...), створили вищий рівень захисту щодо дискримінації і переслідування на робочому місці тощо
Кожний словенець має право на отримання допомоги по безробіттю. Проте, відмовитись від запропонованої роботи можна лише один раз.
В період кризи у Словенії були впроваджені субсидійовані робочі місця, що також виявилось успішним заходом по зменшенню кількості безробітних. Були відновлені громадські роботи, введено соціальне підприємництво як додаткові заходи по боротьбі з безробіттям.
Для подальшого покращення та стабілізації ринку праці Словенія у своїй державній політиці зайнятості використовує багато інструментів, а саме передовий досвід інших країн, посилення моніторингу ситуації на ринку праці, оцінювання економічного впливу політики на соціальну сферу і трудові відносини.
Уроки, які стали для Словенії показними і путівними при формуванні політики зайнятості населення.
У зв'язку зі старінням населення, необхідно уникати раннього виходу працівників на пенсію, сфокусовуватись на швидкій та індивідуалізованій АПРТО (Активна політика на ринку праці), зменшуючи соціальні та економічні витрати. Всі реструктуризаційні (антикризові) заходи повинні носити тимчасовий і оцінювальний характер, необхідно поєднувати права і обов’язки індивідуально.
Якщо економічна ситуація не дозволяє створення робочих місць, інвестувати в надання навичок і нової кваліфікації робочій сили тощо.
Департамент захисту соціально-економічних прав
