Європейський вибір України - вже доконаний факт. Але щоб стати дійсно цивілізованою державою, нам ще належить пройти чималий шлях. Чи бачать себе в цій роботі профспілки?
З цим питанням ми звернулись до голови Дніпропетровського обласного об'єднання профспілок В.ДУБІЛЯ.
- Євроінтеграційні процеси, які зараз відбуваються в Україні, - сказав Віталій Петрович, - вимагають від органів центральної влади і, перш за все, від Президента, Кабінету Міністрів, Парламенту осмислювати те, що відбувається і негайно вносити корективи в свої дії для захисту державних інтересів. Соромно, маючи величезні ресурси і - найголовніше! - людський ресурс, дуже розумних, талановитих робітників і службовців, науковців, новітні технології, випрошувати на кабальних умовах черговий транш. Але ж ми йдемо в цивілізований світ, а там рахуються тільки із заможними і сильними.
Хочу зазначити, що сьогодні профспілки, як найважливіший інститут суспільства, є і значущим суб'єктом євроінтеграційних процесів.
Адже реалізація європейських норм і положень в нашій країні відбувається і через формування тристоронніх угод на національному, галузевому, територіальному та локальному (на підприємствах) рівнях.
Конкретно, переходячи на рівень Дніпропетровщини, скажу, що в проект нової Територіальної угоди на період до 2020 р., підготовка до укладення якої зараз йде, включений цілий ряд положень щодо розвитку промислової сфери, зайнятості, охорони праці, котрі як раз вже і базуються на основі угоди «Про асоціацію України з ЄС».
Наприклад, пунктом 3.9.1. Основних напрямів передбачається для прискорення модернізації, реконструкції діючого виробництва і стимулювання його розвитку впровадження (завдяки інвестиційній діяльності) - сучасних технологій і процесів імпортозаміщення з метою розширення попиту вітчизняних товарів на внутрішньому ринку, а також освоєння випуску продукції з високою часткою доданої вартості і організація виробництва нових, конкурентоспроможних видів продукції для забезпечення виходу на європейський ринок.
А в колективних договорах ряду підприємств вже передбачаються відповідні норми Угоди про асоціацію - по сприянню поліпшенню умов праці - через оцінку виробничих ризиків та боротьбу з ними, поліпшення охорони праці і забезпечення відповідного рівня підготовки, інструктування працівників, зайнятих на небезпечних роботах. Для забезпечення запланованих заходів з охорони праці роботодавцям рекомендується виділяти необхідні кошти, виходячи з вимог законодавства, галузевих, територіальних угод і колдоговорів. Вноситься також додатковий комплекс соціальних гарантій.
І це тільки декілька прикладів.
Важливо й те, що в ході цих процесів ми прагнемо використовувати досвід зарубіжних колег і вдосконалювати роботу профорганізацій щодо захисту членів профспілок, застосовуючи накопичені ними багатьма десятиліттями напрацювання, в тому числі з урахуванням децентралізації влади на місцях.
У зв'язку з цим згадаю, що недавно в Дніпрі за участю керівництва ФПУ, всеукраїнських галузевих та територіальних профцентрів пройшла Національна конференція профспілок, присвячена їх ролі в питаннях реформування влади і децентралізації. Вона відбулася в рамках датсько-українського проекту про співпрацю профспілок в роботі по вдосконаленню захисту найманих працівників і навчання профспілкових активістів з урахуванням європейських норм за участю представників однієї з найбільших данських профспілок -
Останнім часом у нас відбулися також зустрічі з різних напрямків з англійцями і німцями. І ця робота буде продовжуватися.
Для профспілок Дніпропетровщини також надзвичайно важливо і те, що вперше в українській історії засідання Парламентського Комітету Асоціації між Україною та ЄС пройшло у вересні цього року в Дніпрі. І за його підсумками була підписана важлива резолюція, в якій знайшли відображення питання дотримання прав людини, децентралізації, медичної реформи.
Сьогодні в ходу термін - «деіндустріалізація». Як, на думку профспілок, зупинити втрату промислового потенціалу і падіння економіки?
- Чесно кажучи, терміни «деіндустріалізація», «декваліфікація» найманого працівника та ін., які останнім часом звучать все частіше, сприймаються неоднозначно. Ще не так давно активне будівництво, введення в експлуатацію об'єктів народного господарства було звичайним явищем. На превеликий жаль, зараз це, взагалі, стало рідкістю. Тому, коли у нас зараз вводяться об'єкти різного призначення, це радує, дає певний оптимізм на перспективу. І це, вважаю, не ностальгія, а нормальне сприйняття, бо дуже хочеться, щоб життя поліпшувалася, щоб наша рідна Україна була сильною і з нею все рахувалися.
Але поки, на жаль, оновлення основних виробничих фондів та інфраструктури здійснюється недостатніми темпами. В результаті, як заявив нещодавно керівник Комітету Верховної Ради з питань промислової політики і підприємництва наш земляк Віктор Галасюк, Україна практично в 5 разів в реальному вираженні відстає від Європи за рівнем ВВП. Тому слід негайно впроваджувати Промисловий пакет реформ та інші заходи, передбачені антикризовим планом розвитку економіки. Він також зазначив і наполегливу позицію профспілок Дніпропетровщини, які неодноразово виступали за розробку і прийняття Програми розвитку вітчизняного виробництва - як основи підйому економіки і соціальної сфери України, підвищення рівня життя її громадян.
Сумно і те, що в нинішніх непростих умовах закриваються десятки промислових підприємств, на межі подальше існування цілих галузей економіки, а це - масове вивільнення працівників Зарплатні борги по Україні вже склали 2,4 млрд. грн., а по нашій області - 180 млн. грн. (причому, значна їх частина виникає на діючих підприємствах). Хіба може таке бути в нормальній демократичній країні?!.
Та тут треба бити в усі дзвони, залучати до відповідальності власників і нечесних роботодавців, які зарвалися, щоб усунути назавжди це ганебне явище. Профспілки всіляко спонукають господарів підприємств переглянути своє ставлення до політики оплати праці, бо за її рівнем ми істотно відстаємо вже не тільки від країн ЄС, але навіть і від більшості держав колишнього Союзу.
Адже тільки на Дніпропетровщині, за даними Держстату, майже дві третини працюючих (480 тис. чоловік) мають зарплату нижче середньої по області (7 тис. грн), а 32% - взагалі на рівні або навіть нижче розрахованого Мінсоцполітики фактичного прожиткового мінімуму. І це при тому, що власники, підвищуючи ціну на продукцію, часто отримують валютну виручку (і, відповідно, є зростання гривневої маси).
Головний аргумент при відмові збільшити зарплату – перш за все підвищуйте продуктивність. А за рахунок чого, коли в переважній більшості випадків знос основних фондів становить до 75-80%?!.
Тривожить і те, що нещодавно, наприклад, металурги основних професій отримували в еквіваленті до 1000 дол., а зараз внаслідок різкого обвалу гривні - менше половини. Не у кращому становищі шахтарі, машинобудівники та працівники інших професій.
Негативний резонанс в суспільстві і на виробництві викликали непродумані рішення Кабміну щодо скорочення Списків № 1 і № 2, які позбавили пільгових пенсій багатьох працівників шкідливих професій.
Все це і ряд інших факторів призвели до істотного відтоку з України робочої сили. І мова вже йде про мільйони наших співвітчизників, кращих, кваліфікованих кадрах, які своєю працею і розумом зміцнюють економіку і міць інших країн.
Хіба це нормально, коли, за даними різних опитувань, приблизно третина громадян України сьогодні готові виїхати з країни. В якості основних причин цього вони називають прагнення отримати вищу якість життя, забезпечити гарне майбутнє дітям, знайти гідну роботу, якої в Україні немає. Особливо тривожить те, що серед молоді (до 30 років) кількість налаштованих на від'їзд ще вище - близько 60%. Та й люди з вищою освітою теж все частіше змушені шукати варіанти працевлаштування далеко від рідного дому. І повернутися потім на батьківщину мають намір лише одиниці.
Це страшне лихо і державні діячі, власники виробництва, які отримують надприбуток, нещадно експлуатуючи робочу людину, - повинні, нарешті, усвідомити небезпеку - внаслідок неналежної оплати і умов праці - подальшого скорочення трудових ресурсів. І, нарешті подумати про необхідність поліпшення фінансування підготовки кадрів, розвиток профорієнтації, поліпшення матеріально-технічної бази наших профтехучилищ та коледжів, оскільки вона вкрай застаріла і відстає від потреб нинішнього виробництва.
Хотілося, щоб хоча б частково у нас використовувався досвід європейських країн, наприклад, Німеччини, де ведеться повний аналіз стану ринку праці, причому - в масштабах країни, галузей економіки та конкретних підприємств, з майбутньою перспективою потреби конкретних кадрів і для яких напрямків. Нам потрібно також застосовувати дуальне навчання, коли майбутнього працівника об'єднання роботодавців веде, починаючи з дитячого садка, і, в залежності від здібностей дитини, визначається його майбутня професія і, якщо хочете, і доля. Все там заточене на потреби виробництва, а це запорука зростання економіка і могутності держави. (Цікаво й те, що там до 80% молодих людей налаштовані на здобуття робітничої професії і лише 20% - вищої освіти, тоді як у нас навпаки).
Так, це цілий комплекс проблем, за вирішенням яких - майбутнє нашої держави. І чільну роль тут відіграє негайний підйом економіки, що вимагає модернізації виробництва та оновлення основних фондів, запровадження нових технологій та активної підтримки вітчизняного товаровиробника.
Нинішні умови, в яких знаходяться наші підприємства, підтверджують побоювання далекоглядних експертів, котрі попереджали про те, що в Євросоюзі нас неминуче чекає посилення тиску на вітчизняне виробництво і жорстке квотування експорту. Так воно і вийшло. Тепер навіть чиновники ЄС вважають для себе можливим вказувати українським парламентаріям, які закони їм треба приймати, а які ні.
І тут доречно ще раз згадати слова Віктора Галасюка про те, що «наїзди» на Україну за відстоювання нею національних інтересів суперечать самому духу євроспільноти, а в умовах зовнішньої агресії і фінансово-економічної кризи в країні питання робочих місць і промвиробництва, експорту та бюджетних надходжень є найважливішими факторами національної безпеки.
Як би ви оцінили нинішній стан соціального діалогу в країні?
- Система соціального діалогу в країні зараз в основному сформована. Є відповідне законодавство, інститути. Але біда в тому, що багато елементів цієї системи практично не діють. Це в значній мірі пов’язано з недостатньо ефективною діяльністю Національної тристоронньої соціально-економічної ради. На відміну від західних країн, у нас нерідко найважливіші рішення, що стосуються мільйонів громадян, приймаються без урахування думки їх представників - профспілок, що йде врозріз з діючими законами і є причиною загострення соціальної напруженості.
Найяскравіший приклад - торішня історія з необґрунтованим підвищенням (майже в три рази) ціни на газ для населення і збільшенням вартості комунальних послуг. Масові акції протесту профспілок проти цього рішення уряду до позитивного результату, на жаль, не призвели.
Інший приклад - уже згадувана історія зі Списками № 1 і №2, коли тільки після неодноразових протестів профспілок ці пільги були частково відновлені. (Щоправда, поки що тут не обходиться без бюрократичної тяганини).
Не були враховані і ряд пропозицій профспілок в ході реформування пенсійної системи, медицини, освіти.
Особливу тривогу викликає майбутнє прийняття Трудового кодексу. У нього внесено понад 70 суттєвих пропозицій профспілок. Але навколо деяких його положень ще тривають суперечки. Стурбованість викликає і проект Держбюджету на 2018 рік, в якому, на думку профспілок, урядом не враховано багато наших пропозицій.
Все це дало підставу для оголошення президією Федерації профспілок України акції протесту в листопаді цього року.
Але ж можна було обійтися без цього і вирішувати всі питання не на вулицях і площах, а за столом переговорів, як в Європі, де одним з головних механізмів залагодження соціальних конфліктів став реальний діалог між владою, профспілками та роботодавцями. І чим вище його рівень, тим спокійніше люди ставляться до реформ, змін, суспільних трансформацій. Це те, до чого й нам треба прагнути.
Віталію Петровичу, люди стурбовані сьогодні зростанням цін на все найнеобхідніше. Що, на вашу думку, необхідно зробити для зниження інфляції, стабілізації на споживчому ринку і зростання доходів населення?
- Це теж стало наслідком вольового, недостатньо зваженого - в умовах монополізації ринку і відсутності дієвих механізмів протидії цьому - рішення уряду про скасування з липня цього року регулювання цін на продукти. На протести профспілок (в тому числі звернення Дніпропетровського облпрофоб’єднання від 10 липня п.р.) глава уряду заявив, що ринок, мовляв, сам все врегулює. На жаль, як бачимо сьогодні, контроль за ціноутворенням повністю втрачений. Інфляція в країні перевищила не тільки заплановані 8%, але в вересні вже перевалила за позначку 10%.
У підсумку, як показують останні дані Держстату, при все-таки досягнутому завдяки діям профспілок зростанні номінальної зарплати її реальні показники зменшилися в області майже на 3,5%. Це означає, що ціни вже обганяють зарплати і продовжується падіння життєвого рівня трудящих.
За даними Мінсоцполітики, рівень бідності серед працюючого населення становить в країні більше 19%, тобто кожен п'ятий працівник вже знаходиться сьогодні «за межею», що просто неможливо в цивілізованих країнах, де бідняками є в основному безробітні.
Тому сьогодні одна з головних вимог профспілок: підвищеним цінам – нові, європейські зарплати! І в ході нинішнього осіннього наступу профспілки будуть посилювати тиск на владу і роботодавців, домагаючись, щоб заклики до переходу на європейські стандарти не залишалися порожніми гаслами, а на державному і місцевому рівнях підкріплювалися реальними кроками задля поліпшення життя трудящих і всіх громадян.
Все ж, незважаючи на існуючі проблеми, залишаюсь оптимістом і вірю, що спільними зусиллями ми здолаємо всі труднощі і з часом станемо повноцінною частиною європейського співтовариства.
Підготували М.Ковтун, В.Коврига
