Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 1999 року у Парижі.
Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того організація вважає що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.
В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, а також сприяння вільному розвитку і використанню мов національних меншин Президентом України було підписано розпорядження про відзначення Дня рідної мови разом з усім світом.
Соціальні функції мови надзвичайно широкі.
Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. Мова відображає історію кожного народу, його світогляд, накопичує традиції й досвід попередніх поколінь, є інтелектуальним та духовним результатом його багатовікової еволюції. Саме рідна мова є основною ознакою нації, тому що вона формує національний менталітет, є живим свідком історії народу, зберігає його культурні здобутки.
Для кожної людини рідна мова є важливим елементом самосвідомості. Без своєї мови, самобутньої культури, немає народу. Тому знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її, не може розраховувати на гідне місце серед інших етносів.
Як писав В. Сосюра: “Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема”.
Українська мова – рідна, велична, милозвучна – вона об’єднує українців, ідентифікує нас, збагачує духовно, творить сильну непереможну націю. Пам’ятаймо, що ми живемо у мові, а вона – в нас!
Любімо, поважаймо, збагачуймо нашу неповторну й самобутню мову!
Прес-центр ФПУ
