У відповідь на проблеми, пов'язані з фінансово-економічною кризою, Європейська комісія висунула низку пропозицій, відомих як «європейське економічне управління». Червоною ниткою програми економічного управління проходить ідея перетворення заробітної плати на головний інструмент регулювання: девальвація валюти (яка вже неможлива всередині єврозони) повинна бути замінена на девальвацію оплати праці у вигляді дефляційного урізання заробітної плати. У процесі досягнення «гнучкості» заробітної плати інститути ринку праці, що запобігають скорочення заробітної плати, сприймаються як «жорсткість», яка повинна бути усунена.
Відповідно до Пакту про конкурентоспроможність та зближення держави-члени ЄС мають намір переглянути механізми встановлення заробітної плати і, в разі необхідності, ступінь централізації колективно-договірного процесу, а також механізми індексації. Питомі витрати на робочу силу будуть контролюватися для того, щоб переконатися в тому, що зарплати розвиваються паралельно з продуктивністю як в економіці в цілому, так і в кожному з основних секторів. Таким чином, заробітна плата у державному секторі повинна підтримувати конкурентоспроможність у приватному секторі. Внаслідок цього на порядку денному знаходиться значний перелік можливих втручань у ринок праці Європи.
ЄКП ніколи не підтримає економічне управління такого роду. Атаки на заробітну плату і ринок праці, скорочення соціальної держави – не вирішення існуючих проблем. Навпаки, це може паралізувати відновлення, загострити проблему безробіття і посіяти невпевненість у завтрашньому дні.
ЄКП вважає, що європейське економічне управління повинне бути абсолютно протилежним тому, що пропонує Єврокомісія: мета управління повинна полягати у тому, щоб уникнути соціального і зарплатного демпінгу і створити європейську структуру, яка дозволила б державам-членам вибратися з боргів і ліквідувати високий рівень безробіття, з яким вони стикаються в даний час.
В Афінському маніфесті ЄКП звучить підтримка такому європейському економічному управлінню, яке б служило народу Європи, а не ринку, яке передбачало б якісне зростання, повну зайнятість і зміцнення європейської соціальної моделі. Одними з важливих елементів, на яких воно має ґрунтуватися, є податок на фінансові операції, гармонізація консолідованої базової вартості для податку на прибуток, мінімальні ставки оподаткування для підприємств, використання єврооблігацій і прийняття заходів із захисту інвестицій у майбутнє замість сліпої політики жорсткої економії.
