– Міжнародна організація Фонд ім. Фрідріха Еберта працює в Україні вже 20 років. За цей час проведено значну роботу із стимулювання розвитку громадянського суспільства та сприяння вирішенню соціальних проблем. Які стратегічні цілі та пріоритети перебувають у центрі Вашої уваги і на яку цільову аудиторію Ви орієнтуєтесь? Над якими проблемами працюєте в інших країнах?
– Фонд ім. Фрідріха Еберта працює за п’ятьма глобальними напрямами:
– сприяння справедливому соціально-економічному розвитку;
– надання глобалізації соціального обличчя;
– зміцнення політичної активності та суспільної єдності;
– підтримка відродження соціальної демократії;
– поглиблення діалогу між профспілками та політикою.
Ми виконуємо місію Фонду з метою сприяння та зміцнення демократії шляхом забезпечення політичної освіти, політичних консультацій та міжнародного співробітництва. Ми активно працюємо в галузях, де перетинаються інтереси політичної практики, науки, профспілкового руху, громадянського суспільства й економіки.
Фонд ототожнює себе з членом родини соціал-демократичних цінностей і робітничого руху Німеччини та всього світу. Соціал-демократія поширює та консолідує політичну діяльність через зміцнення справедливості, солідарності та свободи. Це демократія, яка відчувається щоденно і кожним, включаючи соціально вразливих членів суспільства.
– За період тісної співпраці Фонду та Федерації профспілок України здійснено багато цікавих заходів. Які серед них, на Вашу думку, є найбільш результативними та суспільно корисними?
– За 20 років співпраці з українськими профспілками було розроблено та проведено майже тисячу спільних проектів, заходів тощо. Тому виділити окремі з них просто неможливо. Всі заходи, під час яких, на думку учасників, нам вдалося передати нову інформацію, нові знання та досвід, а також було встановлено нові контакти, побудовано нову мережу для співробітництва серед учасників, ми можемо вважати успішними.
Якщо ми зазирнемо у недавнє минуле, то побачимо, що питання про необхідність регулювання атипових форм зайнятості, які стрімко набирають обертів в Україні, зміцнення співпраці профспілок у мультинаціональних корпораціях, а також «зелені» сталі робочі місця та багато інших важливих тем знайшли відгук, особливо серед молодого покоління.
– Сьогодні в світі не вщухає фінансово-економічний шторм, який вкрай негативно позначився на трудових і соціально-економічних правах працівників. Які реалії та перспективи цих процесів у Німеччині?
– Саме так, фінансова криза 2008-го, яка була викликана банкрутством «Братів Леманн», повністю охопила економіку та ринок праці. Але не треба забувати, хто саме винен у цій кризі. Це були приватні банки, за зраду та жадібність менеджерів котрих мусять нині розплачуватись держави та звичайні працівники! Оскільки керівництво країн прийняло рішення про порятунок приватних банків від банкрутства за рахунок мільярдів, які було вилучено з податків, воно тим самим спричинило появу нових державних боргів. Це важливо знати, тому що консервативні політики під час ток-шоу говорять, нібито соціально справедлива держава – це занадто дорого і є суцільною проблемою.
Якщо подивитися на це глобально, в порівнянні з іншими країнами, Німеччина доволі стабільно пройшла цю кризу. Чому? По-перше, соціально-демократичне керівництво держави реалізувало на початку століття хоч і суворі, але необхідні реформи, за рахунок чого було збережено конкурентоспроможність на міжнародних ринках. Але ці сильні сторони німецької економіки становлять також проблему для наших європейських країн-партнерів та сусідів у Європі. Там бажали б, щоб німецька політика менше враховувала національно-егоїстичні інтереси, а, спираючись на власну силу, брала більше економічної відповідальності в Європі. По-друге, такі великі німецькі профспілки, як Профспілка металістів та Профспілка хіміків надали політиці нових імпульсів щодо можливостей солідарності у питаннях захисту зайнятості під час кризи.
– Досить часто обмеження прав працівників здійснюється під прикриттям економічної кризи, що переростає в політику «затягування пасків». У той же час Президент США Барак Обама підвищує мінімальну заробітну плату з 7,25 до 9 доларів на годину і говорить, що вирішення фінансових проблем держави за рахунок скорочення соціальних видатків не відповідає інтересам нації. Яка Ваша думка з цього приводу?
– Такі протиріччя існують, і в Німеччині протягом майже 60 років ми мали позитивний досвід участі профспілок у прийнятті рішень та несенні спільної відповідальності. Як можна бачити на прикладі багатьох європейських країн, політика «затягування пасків» не вирішила проблем, а навпаки, часто загострювала їх. Політика суворої економії як політична мантра лібералів та консервативних партій у Європі призвела до того, що вони, врешті-решт, втрачають довіру та підтримку населення, а отже, програють політичні вибори.
У Німеччині відсутня мінімальна заробітна плата, яка встановлюється державою. Зважаючи на те, що багато мільйонів робітників, які працюють на повну ставку, отримують менше 1 тис. євро й не в змозі без додаткових соціальних дотацій забезпечити своє існування, профспілки протягом багатьох років вимагають ввести встановлену державою мінімальну зарплату в розмірі 8,50 євро на годину.
– Соціальна проблематика, соціальні проекти не є популярними, принаймні, в Україні. Що Вас спонукало так активно перейматись проблемами людей праці? Розкажіть, будь ласка, про Ваш життєво-професійний шлях.
– Позитивне вирішення «соціального питання» є запорукою мирного співіснування в кожній країні Європи та й усього світу. Зіткнувшись із неминучим крахом Веймарської Республіки та необхідністю визнати, що тільки активна демократія є сильною демократією, соціал-демократ Фрідріх Еберт створив наш Фонд у 1925 році. І через 88 років ми все ще віддані його переконанням, що «демократія потребує демократів»!
– У подальшій співпраці Федерації профспілок України і Фонду ім. Фрідріха Еберта є дуже багато спільних важливих питань, точок дотику. Висловлюємо Фонду і Вам особисто профспілкову вдячність та бажаємо оптимізму в досягненні цілей, а також успішної реалізації усіх задумів і проектів.
Матеріал опубліковано у газеті "Профспілкові вісті", № 20 від 16.05.2013 р.
