Українська криза показала не лише неможливість необмеженої торгівлі, а й те, що вона має регулюватися цінностями.
Глобалізація у вигляді, у якому ми її знаємо, мертва. Нещодавно, після початку війни в Україні, стало ясно, що ідея необмеженої глобальної торгівлі зазнала краху.
Особливо болісно усвідомлення того, що торгівля та світ не є рідними братами та сестрами. Автократи ставлять свої потенційно войовничі претензії на владу вище за вільний обмін товарами та продуктами. Вільна торгівля прийнятна їм лише до того часу, поки вона служить збереженню своєї влади.
Що це означає для майбутнього? Недавні удари по світовій торгівлі не звели нанівець її взаємовигідний характер. Теорія Давіда Рікардо про порівняльні переваги торгівлі, як і раніше, застосовна, навіть там, де вони більше не використовуються.
Взаємні переваги торгівлі з Росією втрачаються. Особливо це стосується торгівлі з Європейським Союзом, включаючи Німеччину. Як показує зростаюча інфляція, ці торгові обмеження роблять людей біднішими.
Висока вразливість
Російська агресія та пандемія показали високу вразливість тісно взаємопов'язаних світових економік. Для зміцнення торгової безпеки необхідно переглянути торговельні відносини у глобальному масштабі.
Результатом має стати новий порядок переваг для торгових партнерів, який більше не ґрунтуватиметься виключно на короткостроковій прибутковості обміну. Вирішальну роль має відігравати державна та соціальна конституція торгових партнерів.
У майбутньому торгова політика має бути заснована на цінностях, а базовими цінностями мають стати цінності ліберальної та соціальної демократії у їх абсолютно різних формах. Замість необмеженого офшорингу міністр фінансів США Джанет Йеллен говорить про "дружній офшоринг" - переміщення постачальників у країни зі схожими цінностями. Зрештою, мета полягає в тому, щоб зробити торгівлю безпечнішою і, якщо виходити із загальних цінностей, більш справедливою.
Бажані зв'язки
Такий погляд на торговельні відносини призводить до складання рейтингу бажаних торговельних зв'язків для ЄС, які можна умовно поділити на три категорії. По-перше, існують "переважні" торгові партнери, які мають формувати тісне співтовариство цінностей у географічній близькості.
До цієї категорії потрапляють усі члени ЄС та ширшої Європейської економічної зони. Між ними не повинно бути торгових бар'єрів, і вони повинні домовитися про розподіл праці щодо взаємного зміцнення своєї стійкості під час кризи, використовуючи переваги свого сусідства. Криза з постачанням газу підкреслює цю необхідність, так само як і проблеми з ланцюжками постачання, спричинені пандемією.
Другими йдуть "близькі" торгові партнери. З ними також необхідно розділяти низку політичних цінностей, а торгівля має зустрічати якнайменше перешкод. До цієї групи можна включити США та Японію. Однак ці країни не входитимуть до мережі стійкості, принаймні, не систематично. Це може бути пов'язане з об'єктивними перешкодами, такими як відсутність близькості або сумнівами щодо загальної бази цінностей (наприклад, якщо розглядати Туреччину).
Велика обережність
Третім є "функціональні" торгові партнери. Торгівля з ними вестиметься, як і раніше, виключно на рікардіанських підставах. Враховуючи, що не передбачається жодної спільності цінностей, у майбутньому до цих торгових потоків слід ставитись із значно більшою обережністю. Якщо політичні системи цих країн переростуть у націоналістичну агресію, торгівля, зрештою, ризикує стати зброєю проти наших цінностей.
Далекоглядність у цьому разі стає необхідною: не повинно бути торгових відносин, без яких неможливо обійтися. Необхідно наполягати на тому, щоб кожен із функціональних партнерів міг бути замінений іншим у будь-який час із мінімальними економічними збитками. Сценарії повинні бути підготовлені заздалегідь, щоб уможливити швидкий перехід, а відповідні компанії також мають бути готовими до таких потенційних змін.
Це можна зробити, наприклад, з допомогою договорів страхування, з яких можна було б гарантувати пропозиції інших постачальників у разі кризи. У разі сумнівів, у такій ситуації необхідно буде вимагати продукцію від кращого або близького торгового партнера, навіть якщо це буде дорожчим.
Величезні виклики
Майбутня Росія відноситься до категорії функціональних торгових партнерів, але також до країн Перської затоки, Саудівської Аравії та, насамперед, до Китаю. Вже один цей список показує, які величезні дзвінки стоять перед переорієнтованою торговою політикою.
Експортні зв'язки лише з Китаєм надзвичайно важливі як для Європи, так і США; імпорт не менш важливий у багатьох секторах. Якщо тепер торгівля з Китаєм буде розглядатися як небезпечна та альтернативні варіанти мають бути доступні у будь-який час, багато товарів стануть дефіцитними та дорожчими.
Хоча це й обмежить захоплення глобальних переваг у вартості відразу, у довгостроковій перспективі це зробить економіку стійкішою перед політичним і економічним шантажем. У короткостроковій перспективі ми станемо біднішими, але зрештою більш надійні шляхи постачання зможуть компенсувати ці недоліки.
Інше місце
З 24 лютого світ став іншим. Епоха політично наївної глобалізації, нарешті, добігла кінця з війною проти України - слідом за зростаючими сумнівами через фінансову і коронавірусну кризи, а також зростаючий популізм.
На зміну їй має прийти заснована на цінностях торговельна політика, яка дозволяє і сприяє розвитку торгівлі, але не ціною політичних залежностей. Це буде торгівля, орієнтація якої не обмежується лише економічними розрахунками, а й відповідає таким критеріям, як безпека постачання та захист від шантажу.
Тільки така орієнтована цінності торговельна політика може відновити порушений зв'язок між торгівлею та світом.
Це відредагована та перекладена версія статті, опублікованої на сайті Zeit Online
Автор - Густав Хорн -
професор економіки Дуйсбург-Ессенського університету, член правління СДПН та голова її Ради економічних консультантів. Він також є головою Товариства Кейнс.
Джерело: https://socialeurope.eu/peace-and-trade-a-new-perspective
