Виступ Ліз Шулер, обраної Головою АФП-КВП, після оголошення результатів виборів
на 29-у Статутному зїзді АФП-КВП у червні ц.р.
Завдяки вам робітничий рух США є найпотужнішим рухом у цій країні, який сподівається на прогрес.
Я вдячна усім вам. Дякую за вашу довіру і дякую за вашу віру.
Дякую моїй родині та друзям за те, що вони зібралися тут, щоб відсвяткувати цей момент.
Фред Редмонд, ми були однією командою з першого дня. Ми провели АФП-КВП через трагедію після несподіваної смерті Річа. Ви – гігант нашого руху, і для мене велика честь бути вашим партнером.
Дякую моїм найбільшим прихильникам. Дейв, мій чоловік, ми разом у всьому, на кожному кроці. Я люблю тебе. Моїм друзям Кім та Бобу, які приїхали з Орегону. Команді недільного ранку. Ви знаєте, хто ви, і я ціную ті незліченні години, який ви присвятили мені протягом багатьох місяців.
Мій тату, Лансе, я люблю тебе. І сестро, Анно, дякую тобі за те, що ти завжди була капітаном для моєї Тоні Тенілл – ми діти сімдесятих – і чудовою мамою для моїх дивовижних племінників Роланда та Ланса.
І співробітникам АФП-КВП.
Дякую вам за вашу важку роботу та солідарність – цей рік не був схожий на жодний інший.
Я хочу відзначити спадщину Джона Суїні.
Жаль, що тут немає Річа Трамки. Але ми відчуваємо його вплив усюди.
Я пам’ятаю, як ми розмовляли з Річем про його шлях у робітничому русі. Він завжди знав, що одного разу він стане Головою АФП-КВП. Він працював над цим, накопичував свій досвід і прагнув сісти у крісло керівника.
Я пройшла інший шлях, щоб досягти цього.
Як і багато жінок у нашому русі, ми опинилися поза центром уваги, виконуючи важку роботу за лаштунками, зосередившись на реалізації великих планів на благо всього суспільства.
Часто ми стаємо лідерами, тому що є добрими організаторами. Я навчилася цього у мами.
А від батька я дізнався, що таке наполеглива праця та профспілковий квиток.
Історія моєї сім’ї – це звичайна частина великої історії робітничого класу.
Мій батько виріс в однокімнатній хатині для збору фруктів. Він та його четверо братів та сестер часто голодували. Відразу після закінчення середньої школи він записався в морську піхоту і попрямував до В’єтнаму. А коли повернувся до Ореґону, то знайшов роботу землекопа в компанії Portland General Electric. Але саме стажування на обхідника ліній електропередач відкрило йому шлях до надійної профспілкової роботи.
Це змінило все.
За одне покоління у нашої родини з’явився дах над головою та достаток у їжі. У цьому вся сила профспілки. Ось що IBEW 125 означала для моєї родини.
Але ми з мамою також працювали в компанії Portland General Electric канцелярськими працівниками, і у нас не було профспілки. Ця різниця показала мені, що крім належної зарплати та пільг, профспілка також означає гідність, повагу та право голосу.
Так я почала свою кар’єру: розмовляючи віч-на-віч із жінками, які були моїми колегами, про справедливі робочі місця.
Ми вирішили створити профспілку. І хоча ми не перемогли у цій боротьбі, це не було поразкою. Тому що завжди щось змінюється на краще – стосунки, можливості, те, як ми визначаємо майбутнє.
Зв’язки, які ми налагодили на той час, допомогли нам згодом перемогти корумповану комунальну компанію... багато хто з нас пригадує Enron.
Незалежно від проблеми, коли ми організуємось, ми перемагаємо.
У коледжі я спеціалізувалася на журналістиці, бо хотіла привернути увагу до несправедливості. Але замість того, щоб стати наступною Ніною Тотенберг, я боролася за справедливість як органайзер IBEW.
Як пізніше пояснить колишній голова IBEW Ед Гілл, місцеве відділення на західному узбережжі, з якого я прийшла, представляло електролінійників. А на той час усі вони були чоловіками. Коли він наймав мене, він очікував зустріти органайзера цитую, «шестифутового зросту, який приїхав на Гарлеї з волоссям, яке розвівається на вітрі». У мене було тільки волосся. Але Ед давав мені можливість за можливістю і підніс сестру до вищих лав братерства.
Спасибі Лонні, моєму голові, Кенні, Тревісу, Ріку Діґелю, Шерілін та всій моїй сім’ї IBEW за віру в мене. Я тут завдяки вам і всім моїм братам та сестрам по IBEW.
Я спираюся на плечі тих, хто прийшов до мене – жінок, чиє самовіддане керівництво у профспілках, на робочих місцях рухало всіх нас уперед.
Звичайно, їх занадто багато, щоб їх згадувати... але Лінда Чавес Томпсон та Арлін Голт Бейкер – особливі.
Мої вчителі.
Мої лідери.
Ми повинні зробити набагато більше, ніж просто сказати «дякую».
Разом ми боротимемося за рівну оплату праці, за автономію і за те, щоб на роботі ми уявляли себе справжніми людьми – він, вона та вони.
Ми організуємось і піднімемося разом, щоб розбити всі стелі – ті, які зроблені зі скла... але також і ті, які зроблені зі сталі та кремнію.
Ми підніматимемо жінок у нашому русі; будемо ставити в центр тих, хто був виключений, кому платили найменше, але хто робив найбільше кроків уперед.
Мій шлях та стиль як лідера відрізняються від інших. Вони відображають зміни, які ми спостерігаємо у лідерстві у всіх сферах життя. Менше ініціативи зверху вниз, більше інклюзивності та співпраці.
Тому що справа не в заслугах. Йдеться про результати. А результати – це те, заради чого АФП-КВП проводить свою роботу.
Не помиліться: це визначальний момент нашого руху.
Один мільйон людей загинув від COVID. Обіцянки расової справедливості залишилися невиконаними. Нерівність набирає обертів. Середній клас витісняється.
Багаті забрали владу та прибуток з рук трудящих.
Динаміка зростання, яка підняла мою смію, була зупинена
Міленіали та покоління Z повертаються у минуле... з високою орендною платою, низькими зарплатами та боргами за навчання.
І все ж таки щось відбувається.
Ми стоїмо на порозі чогось великого.
Ця магія. Ця сила. Усі у цій залі відчувають її.
Ми піднімаємось.
Трудящі піднімаються.
Медсестри виходили з лікарень у пакетах для сміття у якості тимчасового захисту від вірусу. Потім вони повернулися зі справжніми ЗІЗ завдяки перемозі профспілок у штатах Мен та Північна Кароліна.
19 тисяч аспірантів-дослідників у Каліфорнії стали на боротьбу і домоглися створення профспілки, щоб зробити університети справедливими та інклюзивними.
Баристи Starbucks по всій країні повертають собі право бути партнерами.
Корпоративні та роздрібні працівники об’єднуються у профспілку в Apple.
Трудящі піднімаються та організовуються. Це має ефект доміно.
Працівники музеїв та стадіонів.
Учителі та студенти.
Працівники готелів та водії автобусів.
Працівники Капітолійського пагорбу.
І працівники коноплярства.
Ми спостерігаємо прорив в органайзингу у техногігантах... таких як Alphabet та Activision.
Ми піднімаємося так потужно... що навіть Microsoft заявила, що визнає право на організацію.
Молоді, чорні, коричневі працівники, а також працівники ААТП ведуть нас за собою та вдаються до колективних дій.
Це тому, що шлях уперед для боротьби зі зміною клімату... за расову рівність та рух за життя чорношкірих... прав інвалідів... та PRIDE... проходить безпосередньо через робітничий рух.
Люди звертаються до профспілок як вирішення своїх проблем.
І завдяки адміністрації Байдена-Гарріс – найробітничішої адміністрації в історії – ми маємо можливість, яка випадає раз у житті.
Недостатньо захистити те, що маємо, ми не просто відновимо те, що втратили. Ідеться про те, щоб піти на ризик і визначити майбутнє... на наших умовах.
Ми від початку робимо робочі місця майбутнього профспілковими.
80 тисяч в офшорах.
Ми переосмислюємо Аппалачі і знімаємо ярлик «іржавий пояс».
Усі повинні знати, що після Збройних Сил США ми є найбільшою у країні мережею навчання робітничим професіям.
Ми – міст до швидкозростаючих та затребуваних професій.
Коли галузі змінюються, ми є місцем, де люди можуть підвищувати кваліфікацію та перекваліфікуватися.
Наші програми учнівства вже понад сто років ставлять людей на шлях до середнього класу.
Це те, що допомогло моїй сім’ї.
Я хочу, щоб кожна працююча людина в цій країні – жінки, відсторонені від роботи... кольорове населення, поколіннями позбавлене захисту трудящих... мільйони робітників-іммігрантів, які чекають на свій шлях до громадянства, наші колишні ув’язнені брати і сестри... наступне покоління ветеранів... кожен повинен мати можливість змінити своє життя завдяки стабільній профспілковій кар’єрі.
У міру того як змінюються технології, ми змінюємося разом з ними.
Ми працюємо над тим, щоб долари наших податків фінансували американські інновації, які приносять користь нам.
Ніхто не забутий. Жодна громада не залишається позаду. Американське виробництва... американські ланцюжки постачання... і все це завдяки належній роботі профспілок.
Ми піднімаємось. Ми організуємось. І завдяки силі колективних переговорів ми перетворимося.
Протягом багатьох поколінь трудящі за допомогою сили колективних переговорів вимагали підвищення заробітної плати, покращення пільг.
Ми можемо використовувати колективні переговори для задоволення наших сучасних потреб... наприклад, щоб не дати роботодавцям збирати дані про нас... або покінчити з токсичною культурою праці, яка стала причиною частих звільнень.
І для всіх, кому потрібно це почути, нічого страшного, я скажу: ви значите більше, ніж ваша робота.
Ілон Маск сказав, що проблема полягає в тому, що американці не хочуть працювати.
Проблема у тому, що нас експлуатують на роботі.
Просто погляньте на Amazon.
Там працівникам доводиться позбавлятися своєї гідності, бо демократія на робочих місцях відсутня.
Але ми знаємо, що робити.
Демократія піднімається, коли ми організуємось.
Ми збираємось посилити голоси людей праці... наші надії, боротьбу та вимоги.
Одним словом, наразі ми об’єднуємося навколо спільних цінностей – гідної праці, належної роботи профспілок, поваги один до одного і до різноманітних спільнот. Цього року ми створюємо більше, ніж «політичну програму» – ми мобілізуємо свої зусилля для зміцнення демократії.
Ми використовуватимемо наші голоси на роботі та біля виборчих скриньок.
Демократія – це практика, а не просто ідея.
Це страйкуючі вчителі, гірники та сім’ї по всій країні.
Це сила та стійкість самовизначення – просто подивіться на людей в Україні.
Найбагатші люди на землі намагаються розділити нас, колонізувати космос і поводитися з нами як із роботами... але їм не належить наша людяність і не належить наше майбутнє.
Нова ера для робітничого руху починається прямо тут і зараз.
10 місяців тому я попросила нашу Виконавчу раду запропонувати свої найсміливіші ідеї у якості відповіді на це запитання: який прорив нам потрібен?
Поки ми підтримували нові колективні дії – за лаштунками, поза центром уваги – ми розробляли стратегію та аналізували, запитували та відповідали: як?
Що ж, у нас є далекоглядний шлях уперед.
Подібний до того, як АФП вклала кошти у створення промислового органайзингу Конгресу виробничих профспілок у 1930-х роках...
Сьогодні ми відкриваємо Центр трансформаційного органайзингу – ЦТО.
Це знаряддя, яке прискорить та перетворить енергію моменту, щоб перенести наш рух у наступне століття.
ЦТО об’єднає найяскравіших органайзерів, технологів та дослідників.
Ми розроблятимемо, впроваджуватимемо і масштабуватимемо потужні кампанії для безпрецедентного зростання профспілок.
Концентруючи ресурси та координуючи дії для досягнення найбільших перемог, ЦТО використовуватиме силу всього робітничого руху США.
Це 13 мільйонів людей у 57 профспілках у кожному штаті, у кожному поштовому індексі, у всіх галузях.
І ось результат.
Упродовж наступних 10 років ми організуємо та збільшимо наш рух більш ніж на мільйон трудящих.
Разом.
Усі разом.
Одна, єдина, перетворююча мета.
Ми піднімаємося.
Ми організовуємось.
Ми робимо саме це.
Це більше ніж історія повернення.
Це нова історія, яку ще доведеться розповісти.
Історія, яку ми будемо писати на наших умовах.
Її напише кожен із нас.
Нову еру для всіх трудящих всієї країни.
І через кілька поколінь вони розповідатимуть історію про те, як ми досягли успіху. Разом, солідарно.
Давайте почнемо.
Дуже дякую всім вам.
12 червня 2022 року,
м.Філадельфія, Пенсильванія
Джерело: https://aflcio.org/speeches/president-ehs-remarks
