У міру того, як рахунки за енергоносії зростають, ціни зростають торі розгорнули повномасштабну класову війну. Зниження податків для найбагатших, необмежені бонуси банкірів і сильний наступ на важко завойовані права трудящих. Під час національної кризи, коли каналізаційні стоки вивергаються, а час очікування швидкої допомоги зашкалює, відповідь торі в п'ятничному бюджеті банкірів полягає в тому, щоб подвійно посилити економіку, що б'є по трудящих, яка привела нас сюди. Все просто: вони перестали прикидатися, що керують цією країною в інтересах будь-кого, окрім своїх багатих друзів.
Але влітку ми стали свідками початку боротьби проти гегемонії торі. Після більш ніж десятиліття зниження заробітної плати працівники різних галузей по всій країні стали на захист своїх прав. За словами генерального секретаря RMT Міка Лінча, робітники "відмовляються більше бути бідними". Водії автобусів, залізничники, листоноші, пожежники, сміттярі, навіть адвокати - боротьба, яку вони демонструють, надихає.
Саме ця боротьба спонукала канцлера (британського казначейства –В.Ш.) Квасі Квартенга оголосити про плани запровадити антипрофспілкове законодавство, яке ще більше ускладнить профспілкам проведення ефективних страйків, змусивши їх продовжувати надавати мінімальні послуги і вимагати проведення голосування працівників після кожної пропозиції щодо підвищення заробітної плати. Вони відчувають, що ситуація змінюється, і хочуть придушити заворушення. Проти цього глибоко авторитарного законодавства має виступити весь робітничий рух.
Сильний профспілковий рух - це те, чим кожен член Лейбористської партії повинен дорожити, і історія показує нам, що він є важливим інструментом соціальних змін. Засновані профспілками, найбільші досягнення нашої партії - Національна служба охорони здоров'я та держава загального добробуту - стали можливими лише завдяки індустріальній силі та класовій свідомості робітничого класу впродовж 20-го століття. Тоді було б логічно, щоб партія підтримала відроджений профспілковий рух, на який нападають наші політичні вороги.
Це було б також електорально популярно. Оскільки торі просувають політику для багатих, можна було б встановити чітку лінію розмежування між лейбористами і непопулярним урядом, підтримавши робітників, які борються за свої засоби до існування. Нещодавні опитування показали, що більшість населення підтримує страйки залізничників, доводячи, що в суспільстві існує велика симпатія до страйкуючих робітників. Дійсно, лише кілька місяців тому багато хто з цих самих працівників були визнані героями та ключовими працівниками.
Але реакція Кейра Стармера (лідер лейбористської партії) поки що розчаровує. Він заборонив тіньовим міністрам виходити на пікети і відмовився виступити за підвищення заробітної плати відповідно до рівня інфляції. У час зростання бідності та поглиблення нерівності така позиція не відповідає настроям не лише всередині партії, але й у країні в цілому. В умовах, коли торі посилюють свої атаки на профспілки, лейбористи більше не можуть ухилятися від цього бою.
Позиція Стармера не може втриматися. Тіньові міністри, включаючи Лізу Нанді, Імрана Хуссейна та Навенду Мішру, вже проігнорували директиву, беручи участь у пікетах протягом літа. Профспілкові лідери також були дуже критично налаштовані, від Гері Сміта з GMB до Шерон Грем з Unite та Дейва Уорда з CWU. Деякі з них навіть почали ставити під сумнів фінансування та підтримку, яку їхні профспілки надають партії, враховуючи, що керівництво не буде підтримувати своїх членів на пікетах. Під час опитування члени лейбористської партії в переважній більшості висловилися за підвищення заробітної плати відповідно до рівня інфляції.
Нам потрібна об'єднана лейбористська партія. Такої, яка б поставила перед торі завдання, зламала нашу зламану економічну модель і підтримала робітників, які борються за підвищення заробітної плати - разом. І нам потрібно, щоб керівництво, члени, профспілки та Парламентська лейбористська партія рухалися в одному напрямку в цих зусиллях. Саме так ми переможемо - відкинувши політику на наш ґрунт і об'єднавшись навколо народного бачення.
На конференції ми маємо чудову нагоду розпочати боротьбу. Наша пропозиція "Праця для праці" зобов'яже партію виступати проти реального скорочення заробітної плати робітників, а лейбористських депутатів та лідерів партії - демонструвати солідарність зі страйкуючими робітниками шляхом участі у пікетах та голосової підтримки страйків. Лейбористи також проводитимуть кампанію проти існуючих та нових антипрофспілкових законів і, перебуваючи в уряді, скасують їх. Якщо ви є делегатом і хочете, щоб партія була прихильною до трудящих, обов'язково проголосуйте за права трудящих у першочерговому голосуванні в неділю.
Але наш рух не може зупинятися на досягнутому. У той час, коли акціонери водних, залізничних, поштових та енергетичних компаній наживаються на цьому, а торі підвищують собі зарплати за рахунок зниження податків, лінія розмежування між багатьма та небагатьма не може бути чіткішою. Державна власність - це справа, яка користується шаленою популярністю серед громадськості, тому що вона говорить про цей поділ - і наша партія повинна підтвердити свою прихильність до цієї політики на конференції.
Настав час для робітничого руху об'єднатися і виступити єдиним фронтом: ми підтримуємо робітників. В той час як торі відходять у неоліберальну країну фантазій, наша партія має всі можливості, щоб підтримати простих людей цієї країни в їхніх вимогах щодо гідної оплати та умов праці. Давайте скористаємося моментом.
https://labourlist.org/2022/09/the-labour-movement-must-speak-with-one-voice-and-back-workers-now/
