Ключові тези Європейської конфедерації профспілок:
- Інструмент надзвичайних заходів на єдиному ринку ЄС (ІНЗЄР) повинен поважати основні права профспілок та автономію соціальних партнерів.
- Страйк ніколи не повинен розглядатися як криза або обмежуватися надзвичайними заходами, як в рамках ІНЗЄР, так і в інших випадках.
- Посилені гарантії соціальних, трудових і профспілкових прав повинні бути включені в ІНЗЄР, в тому числі «застереження Монті» для захисту права на страйк.
Профспілки є частиною вирішення кризи
Під час кризи права людини не тільки піддаються випробуванню, але і їх захист має першорядне значення для підтримки поваги до фундаментальних цінностей, верховенства права і демократії. Повага до прав людини має фундаментальне значення для успішного управління будь-якою кризою. Вона ніколи не може бути використана як привід для демонтажу стандартів прав людини або виправдання їх порушення, про що неодноразово нагадували Організація Об'єднаних Націй, Міжнародна організація праці та Рада Європи.[1] Це стосується як захисту фундаментальних прав окремих осіб, так і поваги до колективних прав, включаючи основні права профспілок, зокрема, право на страйк.
Пандемія COVID-19 та криза вартості життя, спричинена війною в Україні, демонструють важливість колективних договорів для забезпечення стійкої економіки з урахуванням потреб працівників та громадян під час таких криз. Водночас, економічна криза майже десятирічної давнини залишається болючим нагадуванням про те, як права профспілок у кількох державах-членах були демонтовані неоліберальними заходами жорсткої економії, нехтуючи фундаментальними трудовими правами та автономією соціальних партнерів. Аналогічно, сумнозвісні рішення Суду ЄС, такі як рішення у Viking та Laval 2007 року, також свідчать про негативні наслідки безумовного просування економічних ринкових свобод за рахунок соціальних, трудових та профспілкових прав.[2]
Як під час кризи, так і в нормальних умовах, право працівників на колективний захист від несправедливих умов праці та зловживань владою повинно завжди поважатися. Працівники будуть на передовій у боротьбі з будь-якою кризою, а їхня участь та довіра будуть ключовими для розбудови та відновлення стійких суспільств.
Тому профспілки не повинні розглядатися як проблема, а скоріше як ключова частина рішення для успішного подолання надзвичайних ситуацій завтрашнього дня. Соціальний діалог та залучення соціальних партнерів є ключовими для розробки ефективних заходів реагування на кризи та спільної реалізації спільних рішень. Колективні переговори є основним інструментом для реалізації прав працівників на практиці та збереження соціальної структури, тим більше, коли йдеться про управління викликами та змінами.
У цьому контексті право на страйк невіддільне від профспілкових прерогатив щодо ведення переговорів, укладення та забезпечення виконання колективних договорів. Як такі, всі ці елементи є фундаментальними аспектами здійснення права на колективні переговори та дії, а також невід’ємними складовими ефективного здійснення свободи асоціацій та зібрань.
Антикризові заходи повинні поважати автономію соціальних партнерів. Спираючись на досвід та уроки, отримані під час кризи COVID-19 та війни в Україні, Європейська комісія 19 вересня 2022 року висунула пропозицію щодо Регламенту про Інструмент надзвичайних заходів на єдиному ринку (ІНЗЄР).[3] Пропозиція встановлює рамки антикризового управління з метою збереження вільного руху товарів, послуг та осіб, а також доступності основних товарів та послуг у майбутніх надзвичайних ситуаціях, які впливатимуть на єдиний ринок ЄС.
Хоча пропозиція визнає роль, яку єдиний ринок, включаючи вільний рух працівників, може відігравати у пом’якшенні шоків та розбудові стратегічної автономії в межах ЄС, вона також викликає важливе занепокоєння щодо дотримання основних прав профспілок та автономії соціальних партнерів.[4] Ця повага вимагає проведення консультацій з соціальними партнерами щодо відповідних заходів, які впливають на ринки праці та вільний рух працівників. Безперешкодна реалізація таких заходів також вимагає, щоб соціальні партнери були належним чином поінформовані та своєчасно залучені. Першочерговою метою будь-якого такого заходу завжди має бути захист, а не обмеження прав. Таким чином, будь-який надзвичайний захід, ініційований відповідно до ІНЗЄР, повинен відповідати основним правам.
В рамках пропозиції ІНЗЄР Комісія також пропонує скасувати Регламент 2679/98 про функціонування внутрішнього ринку щодо вільного руху товарів між державами-членами.[5] Цей так званий «полуничний» Регламент або «Монті І» був прийнятий у 1998 році в результаті перешкод, виявлених Комісією у зв’язку з протестами фермерів, що впливали на транскордонне транспортування сільськогосподарської продукції.[6] Насправді, оцінка Комісією «полуничного» Регламенту вказує на те, що 34% всіх перешкод, про які повідомлялося у період 2007-2019 років, були причиною демонстрацій або страйків.[7]
На цьому тлі нещодавня пропозиція Комісії щодо ІНЗЄР знову викликає занепокоєння щодо права на страйк. Зокрема, право на колективні переговори та дії взагалі не було розглянуто в оцінці впливу Комісії, ні у зв’язку з пропозицією ІНЗЄР, ні у зв'язку із запропонованим скасуванням «полуничного регламенту».[8] На жаль, аналіз основних прав, що міститься в оцінці впливу, майже відсутній і розглядає лише перспективи суб’єктів господарювання щодо захисту даних, приватного життя та свободи здійснення підприємницької діяльності. Окрім свободи пересування, в оцінці повністю відсутній вплив на соціальні, трудові та профспілкові права.
Страйк – це не криза
ЄКП висловила занепокоєння пропозицією Ініціативи щодо дотримання прав профспілок в цілому та права на страйк зокрема.[9] Будь-яка законна колективна дія, що здійснюється профспілками, жодним чином не може розглядатися як криза згідно з Ініціативою або бути об’єктом єдиного надзвичайного заходу на ринку. Всі антикризові заходи повинні відповідати основним правам та верховенству права, забезпечуючи повну повагу до основних принципів та прав у сфері праці відповідно до міжнародних трудових стандартів.[10]
Для того, щоб зробити ІНЗЄР стійким до майбутнього, Комісія пропонує визначення, в якому зазначається, що «криза означає виняткову несподівану і раптову, природну або антропогенну подію надзвичайного характеру і масштабу, яка має місце в межах або за межами Союзу». Слід визнати, що важко передбачити характер будь-якої майбутньої кризи через вичерпні переліки. Однак, таке відкрите визначення повинно поєднуватися з чіткими гарантіями, зокрема, коли йдеться про право на страйк.
Страйк не може розглядатися як виняткова, несподівана і раптова подія для цілей ІНЗЄР. Як, зокрема, підтвердив Суд ЄС у своєму рішенні у справі Airhelp від 2021 року, законний страйк не повинен розглядатися як така надзвичайна обставина.[11] Умови та межі здійснення колективних дій, включаючи страйк, визначаються виключно національним законодавством та практикою.
Аналогічно, будь-які заходи або дії, які вживаються державами-членами або суб’єктами господарювання відповідно до Угоди, не повинні використовуватися для того, щоб прямо чи опосередковано обійти або підірвати колективні дії, що здійснюються працівниками та профспілками з метою захисту своїх економічних та соціальних інтересів шляхом реалізації своїх основних прав. Право або свобода страйку – це те, що всі держави-члени повинні дозволити і зробити можливим відповідно до своїх міжнародних та європейських зобов’язань у сфері прав людини згідно з Конвенцією МОП № 87 про свободу асоціації та захист права на організацію, Європейською конвенцією з прав людини Ради Європи та Європейською соціальною хартією. У цьому контексті ЄКП нагадує, що ЄС досі не виконав власне зобов’язання за Лісабонським договором щодо приєднання до Європейської конвенції з прав людини. Аналогічно, приєднання ЄС до Європейської соціальної хартії також сприятиме подальшому захисту права на страйк.
Готовність до криз та реагування на них відповідно до права ЄС ніколи не повинні використовуватися як засіб для підриву або скасування основоположного права на колективні переговори та дії. Стаття 153(5) Договору про функціонування Європейського Союзу прямо виключає право на страйк із законодавчої компетенції ЄС. Стаття 28 Хартії основних прав Європейського Союзу прямо гарантує право на колективні переговори та дії, включаючи право працівників на страйк для захисту своїх інтересів.
Захист права на страйк від надзвичайних заходів
ЄКП висловила Комісії своє занепокоєння щодо відсутності гарантій основних прав у пропозиції ІНЗЄР.[12] У цьому контексті ЄКП також нагадує про вкрай суперечливу пропозицію 2012 року щодо Регламенту про здійснення права на колективні дії в контексті свободи заснування та свободи надання послуг.[13] Ця пропозиція щодо так званого «Регламенту Монті II» в кінцевому підсумку була відкликана Комісією, і ЄКП продовжуватиме протистояти будь-яким подібним спробам втручання в право на страйк відповідно до законодавства ЄС.
Тому на наступних етапах законодавчої процедури щодо ІНЗЄР ЄКП закликає Європейський парламент та Раду посилити гарантії фундаментальних прав у цьому документі, зокрема, коли йдеться про соціальні, трудові та профспілкові права. Спроба Комісії врахувати занепокоєння профспілок, включивши посилання на статтю 28 Хартії основних прав у необов'язковий текст пропозиції, є недостатньою. Запевнення, надані Комісією на прес-конференції про те, що ІНЗЄР «жодним чином не втручається» у право на страйк, повинні бути відображені в юридично зобов’язуючих статтях Регламенту.
Необхідність закріплення такої правової гарантії в цьому надзвичайному інструменті видається ще більш важливою у світлі запропонованого скасування «полуничного регламенту», який, на відміну від пропозиції щодо ІНЗЄР, містить так зване «застереження Монті», яке прямо захищає право на страйк. Як зазначено у статті 2: «Цей Регламент не може тлумачитися як такий, що будь-яким чином впливає на здійснення основних прав, визнаних у державах-членах, включаючи право або свободу на страйк. Ці права можуть також включати право або свободу здійснювати інші дії, що охоплюються конкретними системами трудових відносин у державах-членах».
Як було підтверджено Конгресом ЄКП у Відні у 2019 році: «Юрисдикція Європейського суду занадто часто продовжує сприяти негативній інтеграції внутрішніх ринків, надаючи перевагу свободі послуг, заснування та капіталу над національним соціальним та трудовим законодавством, що захищає права трудящих. Украй важливо запровадити Протокол соціального прогресу. У той же час ЄКП буде наполягати на включенні «застереження Монті» в усі відповідні нові законодавчі ініціативи щодо внутрішнього ринку, щоб захистити право на колективні переговори та колективні дії».[14]
«Застереження Монті» є усталеною концепцією в існуючих інструментах єдиного ринку ЄС, як засіб захисту права на ведення переговорів, укладення та забезпечення виконання колективних договорів, а також на колективні дії відповідно до національного законодавства та практики.[15] Тобто немає жодних підстав не включати подібне застереження до ІНЗЄР, гарантуючи, що він поважатиме та захищатиме фундаментальні цінності та цілі соціальної ринкової економіки ЄС у випадку кризи. Забезпечення належного функціонування єдиного ринку в надзвичайних ситуаціях ніколи не повинно відбуватися за рахунок фундаментальних соціальних, трудових та профспілкових прав.
Прийнято на засіданні Виконавчого комітету ЄКП 27-28 жовтня 2022 року
________________________________________
[1] Аналітична записка ЄКП щодо дотримання прав профспілок в умовах COVID (2020).
[2] Рішення Суду ЄС у справах C-438/05 Viking (11 грудня 2007 року) та C-341/05 Laval (18 грудня 2007 року).
[3] Пропозиція Комісії COM(2022)459 щодо регламенту Європейського парламенту та Ради про створення надзвичайного інструменту Єдиного ринку та скасування Регламенту Ради № (ЄС) 2679/98 (19 вересня 2022 року).
[4] Позиція ЄКП щодо відкритої стратегічної автономії ЄС з сильним соціальним порядком денним, прийнята на засіданні Виконавчого комітету 22 червня 2022 року.
[5] Регламент Ради (ЄС) № 2679/98 від 7 грудня 1998 року про функціонування внутрішнього ринку у зв'язку з вільним рухом товарів між державами-членами.
[6] Стаття словника промислових відносин Eurofound про Регламент Монті (2016).
[7] Оцінка Комісією Регламенту (ЄС) 2679/98 (2019).
[8] Звіт Комісії про оцінку впливу, що супроводжує пропозицію щодо надзвичайного інструменту єдиного ринку (2022).
[9] Див. прес-релізи ЄКП «Право на страйк під загрозою в новому законодавстві ЄС» (12 вересня 2022 року) та «ІНЗЄР: право на страйк все ще не захищене» (19 вересня 2022 року).
[10] Аналітична записка ЄКП щодо дотримання прав профспілок в умовах COVID (2020).
[11] Рішення ЄСПЛ у справі C-28/20 Airhelp (23 березня 2021 року).
[12] Лист ЄКП «ІНЗЄР повинен поважати основоположні права профспілок» від 6 вересня 2022 року до Європейських комісарів з питань внутрішнього ринку та з питань зайнятості та соціальних прав.
[13] Пропозиція Комісії COM/2012/0130 щодо Регламенту Ради про здійснення права на колективні дії в контексті свободи заснування та свободи надання послуг (21 березня 2012 року).
[14] Програма дій ЄКП на 2019-2023 роки, прийнята на 14-у Конгресі у Відні 21-24 травня 2019 року.
[15] Див., наприклад, статтю 1(7) Директиви 2006/123/ЄС про послуги на внутрішньому ринку; статтю 1(3) Регламенту (ЄС) 2019/1149 про заснування Європейського органу з питань праці; статтю -1а Директиви (ЄС) 2018/957 про внесення змін до Директиви 96/71/ЄС про відрядження працівників в рамках надання послуг.
Джерело: https://www.etuc.org/en/document/safeguarding-right-strike-against-emergency-measures-single-market
Переклад -
Департамент міжнародних зв'язків ФПУ
