Відкритий лист Каролін Воллманн із Міжнародної конфедерації профспілок
31 серпня 2015 року
Економіка України за два квартали поточного року скоротилась приблизно на 15% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Промислове виробництво і експорт падають. Відновлення програми МВФ майже нічого не дасть для відновлення економіки. Вона не тільки не принесе користі, але ризикує привести до економічної катастрофи, схожої на ту, яка нещодавно вдарила по Греції. Політика, яка ігнорує негативні наслідки заходів жорсткої економії для внутрішнього попиту, нестійкість заборгованості й політично хитку ситуацію, викличе подальший економічний спад та сприятиме зростанню політичної нестабільності й соціальної несправедливості.
Не дивлячись на неспроможність політики жорсткої економії протягом останніх семи років сприяти відновленню в країнах Європи, загальна стратегія економічного відновлення та зростання МВФ залишається незмінною – фіскальна політика та зміни економічного регулювання, які відбирають доходи робітників та їх сімей на користь кредиторів, банків і бізнесу в надії, що «посилення конкурентоздатності і покращення умов ведення бізнесу» створить довіру та викличе приплив інвестицій і зростання. Однак міф про довіру є породженням уяви штаб-квартири МВФ у Вашингтоні, а не фактом реальної економіки. Він далекий від українських реалій. Бізнес не буде інвестувати в умовах падіння попиту та скорочення доходів споживачів. Натомість, як і у Греції, економіка буде скорочуватися доти, доки навіть МВФ не буде змушеним визнати факти та провести чергову внутрішню оцінку «що пішло не так».
Програма МВФ для України закликає до скорочення державних витрат для створення «меншого та більш ефективного управління» та «дружньої зростанню» податкової системи. Вона має на меті скорочення зарплат та зайнятості в державному секторі, зменшення порогу оподаткування з тим, щоб малозабезпечені пенсіонери платили більші податки, підвищення віку виходу на пенсію для жінок та обмеження раннього виходу на пенсію, незважаючи на те, що середня тривалість життя за останні 25 років майже не підвищилася. Очікується подальша приватизація в сфері охорони здоров’я та закриття 5% шкіл.
Зіштовхуючись з фактами, економісти та дослідники МВФ визнають потенційно негативний вплив жорсткої економії на зростання. Також стурбований місцевий бізнес. За даними нещодавнього національного опитування, проведеного Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій, 62,5% підприємств зазначили, що низький попит є однією з основних проблем. Серед невеликих фірм ця цифра ще вища.
В той же час гарантуються державні ресурси для «підтримки відновлення банківської системи», які за прогнозами МВФ, складуть 9,25% у 2014/2015 рр. Витрати ляжуть на плечі суспільства та рядових громадян. Очікується, що банки, маючи більше коштів, будуть надавати більше кредитів бізнесу, який буде інвестувати незважаючи на колапс внутрішнього попиту. Реалії знову абсолютно інші. Процентні ставки на кредити сягають 27%, оскільки Національний банк України бореться з відтоком капіталу, інфляцією та падінням обмінного курсу. Міф про довіру? Однозначно це не є розумною економічною політикою.
У січні 2014 року директор-розпорядник МВФ Крістін Лагард наголосила на позитивній ролі державного сектору у скороченні нерівності: «Подумайте про те, щоб зробити оподаткування більш прогресивним, покращити доступ до охорони здоров’я та освіти, та впровадити ефективні адресні соціальні програми». Політичні заяви та реалії політики МВФ в Україні не можуть і далі настільки розходитися.
Ще одним ударом політики МВФ по кишенях рядових громадян є грубе обмеження енергетичних субсидій, які передбачив МВФ при підвищенні цін на газ, що добувається в Україні, на 355%. Дійсно, витрати на комунальні послуги значно виросли у першому півріччі, доводячи інфляцію до майже 60% на кінець другого кварталу за даними НБУ, в той час як середня заробітна плата розміром 3 480 гривень (156 дол.США) скоротилася на 6,5% в 2013 році. МВФ любить наголошувати на захисті «найбільш вразливих». Однак передбачене збільшення комунальних субсидій на 0,3% ВВП не забезпечить необхідних ресурсів для компенсації наслідків для тих, хто виживає, і є набагато нижчим за зменшення субсидій на 1,1% ВВП.
Найбільш вражаючою подібністю до Греції є нестійкий борговий тягар. Через падіння національної валюти, зовнішня заборгованість, за даними МВФ, досягне пікового значення у 2015 році на рівні 158,4% ВВП, у порівнянні зі 102,4% ВВП в 2014 році. Позитивним сигналом стало нещодавнє досягнення домовленості щодо послаблення боргів між урядом та приватними інвесторами. Угода передбачає списання приблизно 4 мільярдів дол.США боргу, продовження виплат на чотири роки залежно від темпів росту вище 3%. Чи буде цього достатньо для стабілізації заборгованості України – відкрите питання, враховуючи оцінку МВФ стабільності боргу, яка виходить з припущення про створення за чотири роки фінансового простору у розмірі 15 мільярдів дол.США. Крім того, один із найбільших кредиторів – Росія – не погоджується на будь-які поступки щодо виплати 3 мільярдів, які належить здійснити до кінця року. Дехто вважає, що списання 20% є надто низьким показником у порівнянні з початковою ціллю міністерства фінансів України в 40%.
Одними з найбільших перешкод на шляху розвитку в Україні є політична нестабільність та корупція. Частка компаній, які заявляють про це, у кінці 2014 року збільшилася до 58,3%. У рейтингу Transparency International Україна займає 142 місце зі 175 країн за масштабами корупції, на рівні Уганди та позаду Нігерії та Лівану. Ходять слухи, що навіть кошти МВФ переправлені в тіньові канали приватних банкірів, що повинно підвищити зацікавленість МВФ у посиленні підзвітності та демократичних процесів. Замість цього, його програма вирішує проблеми корупції і «бізнес клімату» шляхом впровадження законодавства на захист інвесторів, зменшення кількості інспектуючи установ, «посилення» судової системи через підвищення судових зборів у цивільних процесах, що трансформує економічну нерівність у правову несправедливість, закриваючи доступ до судів для тих, хто не може дозволити собі платити високі збори. У підсумку складається враження, що антикорупційна програма МВФ більше спрямована на обмеження прав рядових громадян, а не переслідування чиновників, які заробляють свої статки корупційними діями.
Програма МВФ у нинішньому варіанті майже однозначно прирікає економіку України на подальше збільшення нерівності та бідності без жодного шансу на зворотне. І це в країні, що знаходиться майже у стані війни. Перегляд підходу повинен розпочатися зі зміни процесу. МВФ має розширити діалог та залучати організації громадянського суспільства, в тому числі профспілки, до пошуку адекватних складним ситуаціям рішень. Тільки тоді Україна зможе розробити політику, що сприятиме зростанню та служитиме більшості, а не жменьці обраних. Здоровий глузд щодо трактування економічних реалій, а не міф про довіру та жорстка економія, - це те, що країні та Європі потрібно від мадам Лагард.
Департамент міжнародної роботи
