Як повідомив заступник голови ФПУ Василь Андреєв СПО об’єднань профспілок розглянув проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо дерегуляції у сфері охорони праці шляхом зміни дозвільної системи на систему страхування працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки», отриманий від Мінекономіки і не погодив його, оскільки впровадження запропонованих розробником новацій не сприятиме поліпшенню і підвищенню рівня безпеки праці працівників.
Сторона профспілок підтримує ініціативи Мінекономіки спрямовані на мотивацію роботодавців до створення належних, безпечних і здорових умов праці, отримання працівником додаткових виплат, у разі настання нещасного випадку, спрощення для роботодавців процедури започаткування робіт підвищеної небезпеки та підвищення рівня їх відповідальності. Проте вважає, що запропонована редакція законопроєкту не відповідає заявленій розробником у Пояснювальній записці меті, потребує суттєвого доопрацювання, здійснення обґрунтованих фінансових розрахунків доцільності заміни дозвільної системи на систему страхування та проведення відповідних узгоджувальних процедур зі сторонами соціального діалогу.
Представники всеукраїнських профспілок наголошують на тому, що законопроєкт потребує приведення його у відповідність до національного та міжнародного законодавства, містить низку суперечливих та спірних норм і положень.
Запропонована Мінекономіки заміна дозвільної системи на систему страхування працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки, не відповідає положенням ратифікованої Україною Конвенції МОП 1981 року про безпеку й гігієну праці та виробниче середовище N 155, згідно з статтею 11 якої для втілення в життя національної політики в галузі безпеки й гігієни праці та виробничого середовища компетентний орган чи органи забезпечують поступове виконання певних функцій, одною з яких є визначення виробничих процесів, речовин та агентів, контакт з якими необхідно заборонити, обмежити або поставити в залежність від дозволу чи контролю компетентного органу чи органів.
Необхідно відмітити, що частиною першою статті 11 розробленого Мінекономіки проєкту Закону України «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі» (далі – проєкт Закону БЗР) передбачено, що роботи підвищеної небезпеки можуть виконуватись лише за наявності щонайменше однієї з наступних умов: 1) договору додаткового страхування життя і здоров’я працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки, або 2) дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, отриманого відповідно до цієї статті.
Такі положення законопроєкту ««Про безпеку та здоров’я працівників на роботі» не підтримані Міжнародною організацією праці. У пункті 21 Технічної записки МОП щодо даного проєкту Закону БЗР (від 2022 року) зазначено, що «Бюро рекомендує змінити статтю 11(1) так, щоб установити обов’язковість обох умов виконання «робіт підвищеної небезпеки», тобто слід вимагати наявності як договору додаткового страхування, так і дозволу на виконання робіт або зареєстрованої декларації відповідності».
Проєкт ЄС-МОП «На шляху до безпечної, здорової та задекларованої праці в Україні» у коментарях до проєкту Закону БЗР в частині спеціальних умов виконання робіт підвищеної небезпеки неодноразово зазначав, що «договір додаткового страхування життя і здоров՚я працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки, НЕ ПОВИНЕН заміняти чинний дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки. Конвенція МОП № 155 передбачає заборону чи обмеження таких робіт залежно від дозволу чи контролю компетентного органу і не передбачає заміну дозволу додатковим страхуванням. Згідно з цією Конвенцією, такі роботи, через підвищений рівень професійного ризику, пов’язаний з ними, повинні бути під додатковим контролем із боку компетентного органу, щоб забезпечити безпеку та здоров’я працівників під час виконання цих особливо небезпечних робіт».
Також СПО звертає увагу Мінекономіки, що законопроєктом пропонується внесення змін до Закону України «Про охорону праці» та встановлення вимоги щодо додаткового страхування осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки відповідно до цивільно-правових договорів. Таке положення законопроєкту суперечить чинним нормативно-правовим актам України, згідно з якими виконувати роботи підвищеної небезпеки за цивільно-правовими договорами заборонено.
Крім того, запропоновані зміни не відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №480/5620/19, від 02 червня 2021 року у справі №260/613/19; від 19 серпня 2021 року у справі № 804/3049/17 та інших, відповідно до яких суд наголосив, що роботи підвищеної небезпеки можуть виконувати лише працівники роботодавця, а не особи, які надають послуги за цивільно-правовими договорами.
Слід зазначити, що положення законопроєкту потребують приведення у відповідність до норм національного законодавства, зокрема й до положень Закону України «Про страхування». Оскільки розробником передбачається встановити строк набрання чинності законопроєкту (у разі його прийняття як закону) через рік з дня, наступного за днем його опублікування, його положення, зокрема й термінологія, повинні кореспондуватися, узгоджуватися вже із положеннями Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 № 1909-IX, який буде введено в дію з 1 січня 2024 року з одночасним визнанням чинного Закону України «Про страхування» від таким, що втратив чинність.
Зазначається, що відповідно до законопроєкту метою додаткового страхування є забезпечення економічної мотивації роботодавців до створення безпечних умов праці при виконанні робіт підвищеної небезпеки, проте жодних мотивуючих заходів до покращення умов праці не передбачено.
Нажаль, розробником не представлені конкретні розрахунки щодо витрат на охорону праці для підприємств (установ, організацій) різних форм власності, не здійснені обчислення можливих страхових платежів, не зазначені шляхи зниження вартості експертизи стану охорони праці, не надані відповідні обґрунтування економічної доцільності заміни дозволів на страхування тощо.
Отже, реалізація законопроєкту на практиці не сприятиме здешевленню вартості експертизи стану охорони праці, висока ціна якої зазначена у Пояснювальній записці як один із аргументів необхідності зміни дозвільної системи на систему страхування.
З огляду на вищезазначене, СПО вважає за доцільне на даний час залишити існуючу дозвільну систему, яка передбачає одержання дозволів від Державної служби з питань праці (Держпраці) на виконання певних видів робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Тим більше, відповідно до постанови Кабінету Міністрів Україні від 24 березня 2022 р. №357, на період дії воєнного стану виконання більшості робіт підвищеної небезпеки та експлуатація машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, здійснюються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, реєстрація якої не потребує фінансових витрат з боку роботодавця.
Зауважується, що сама ідея додаткового страхування життя і здоров’я працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки, заслуговує на увагу.
Проте, реалізація цієї ідеї потребує обговорення та узгодження із сторонами соціального діалогу, перегляду чинних переліків робіт підвищеної небезпеки, вивчення досвіду інших країн, проведення всіх необхідних розрахунків.
Наголошується, що головною метою заміни дозвільної системи та систему страхування має бути покращення умов праці та соціального захисту працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки, а також економічна мотивація роботодавця до створення безпечних і належних умов праці.
СПО окремо звернуло увагу на позицію до законопроєкту Профспілки працівників вугільної промисловості України та Профспілки працівників охорони здоров’я України.
Пресцентр ФПУ
