Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2020 року в справі № 201/10081/19 було прийнято рішення, яким було обмежено право профспілок щодо розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи або організації в разі порушення ним трудового чи профспілкового законодавства на вимогу профспілкових органів шляхом застосування статті 45 Кодексу законів про працю України в редакції Закону від 19 січня 1995 року. Стара редакція передбачала, що така вимога може бути заявлена лише профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір.
Але Законом № 2343-III від 05.04.2001 вищенаведена норма була змінена, та викладена в її теперішній редакції, згідно якої право профспілкового органу первинної профспілкової організації на пред’явлення вимоги про розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації за порушення трудового та профспілкового законодавства не залежить від укладення відповідною профспілковою організацією колективного договору.
Прийняття вищенаведеного рішення Верховним Судом України суперечить як статті 45 Кодексу законів про працю України в його чинній редакції, такі статті 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
У зв’язку із цим, 19 січня 2021 року Голова ФПУ Григорій Осовий звернувся до Голови Верховного Суду Валенитини Данішевської щодо неприпустимості застосування ВСУ законів та інших правових актів, які втратили чинність та обмежують законні права профспілок.
3 лютого 2021 року надійшла відповідь Секретаря Пленуму Верховного Суду України Дмитра Луспеника, що наведена інформація проаналізована, взята до відома та буде використана під час здійснення Верховним Судом своїх повноважень.
Департамент правового захисту
