Про збільшення тривалості страхового стажу, необхідного для призначення пенсій за віком, з 15 до 30-35 років.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Як відомо, з 1 жовтня 2011 року поступово пенсійний вік для жінок збільшується на 6 місяців кожного року з 55 років до 60 років.
Стосовно збільшення тривалості страхового стажу, необхідного для призначення пенсій за віком, з 15 до 30-35 років, то така пропозиція не відповідає положенням Конвенції Міжнародної організації праці № 102 про мінімальні норми соціального забезпечення, яка ратифікована Україною в 2016 році. Статтею 29 Конвенції передбачено, що однією з умов визначення права на пенсію по старості є наявність 30-річного стажу сплати внесків або роботи за наймом або 20-річного стажу проживання в країні. При цьому, за наявності 30-річного стажу розмір пенсії не може бути менше 40 % заробітку (ст. 67 Конвенції).
Проте статтею 29 Конвенції передбачено норму щодо призначення скороченого розміру пенсії при наявності 15-річного стажу сплати внесків або роботи за наймом.
Згідно з формулою обчислення пенсії, передбаченої статтею 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», при наявності 15 років страхового стажу пенсія обчислюється в розмірі 20,25% заробітку (20 х 1,35%), що відповідає статті 29 Конвенції стосовно скороченого розміру пенсії. За 30 років стажу пенсія визначається в розмірі 40,5 % заробітку (30 років х 1,35%), що теж відповідає нормам Конвенції. Проте, через тривале не осучаснення пенсій, розміри пенсій, призначені у попередні роки, не забезпечують потреб людини на достатньому рівні. Як наслідок, співвідношення розміру середньої пенсії до середньої заробітної плати в країні, зокрема, з 56,1% у 2009 році знизилося до 30-32% у 2016 році.
Слід нагадати ще одну норму – статтю 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено встановлення мінімального розміру пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
Якщо ж збільшувати необхідний страховий стаж з 15 до 30-35 років, то потрібно запроваджувати пенсію за віком при неповному стажі, а для цього слід змінювати формулу обчислення пенсій (як це було до 2004 року) .
Про встановлення для призначення пенсії наявності обов’язкового 15-річного страхового стажу у період після 1 липня 2000 року.
Внесена пропозиція є абсолютно необґрунтованою і несправедливою по відношенню до осіб, які найближчі 10-15 років звертатимуться за призначенням пенсії.
Авторами пропозиція пояснюється тим, що за період до запровадження персоніфікованого обліку страхових внесків (до 2000 року) в трудових книжках багатьох працівників є записи про роботу, яка в ході перевірок не підтверджуються, або яку неможливо перевірити із-за відсутності з різних причин архівних документів. А тому з метою недопущення зловживань пропонується визначати обов’язковий необхідний страховий стаж 15 років за даними персоніфікованого обліку, який з 2000 року веде Пенсійний фонд України.
Справді, траплялися випадки, коли до трудових книжок (особливо у 90-ті роки) вносилися записи про роботу особи, яка фактично не працювала. Це, в основному, стосувалось різних малих фірм і підприємств, які згодом зникали і не передавали відповідні документи на зберігання до архівних установ чи інших організацій. Проте таких випадків небагато, а тому не можна звинувачувати в таких порушеннях переважну більшість працівників, які добросовісно працювали і сплачували страхові внески.
В Україні зберігається високий рівень безробіття. Багато осіб, які мають більше 20-30 років роботи до 2000 року, але після цього, через закриття підприємств, скорочення виробництва і чисельності працівників тощо часто залишалися без роботи. Але в цьому немає їх вини. Тому, якщо в особи є стаж необхідної тривалості, з урахуванням роботи до 2000 року, то вона має повне право на пенсію за віком відповідно до законодавства України і з дотриманням міжнародних норм.
У пенсійній системі вже маємо перекоси, коли розміри пенсій залежать не стільки від тривалості стажу роботи та отримуваного заробітку, як від часу виходу на пенсію. Розміри пенсій, призначених в різні роки, вже втричі відрізняються між собою. Тепер до цієї несправедливості хочемо ще добавити одну – визначити стаж роботи з 2000 року більш важливим, ніж до 2000 року. Таке рішення у нинішніх економічних умовах, з урахуванням проблеми працевлаштування осіб передпенсійного віку є черговим приводом для втрати довіри населення до пенсійної системи.
Управління соціального страхування
і пенсійного забезпечення ФПУ
