Порушуючи гарантії та вимоги Конституції й законів України, міжнародного та європейського законодавства протягом усіх років незалежності, в Україні не тільки не вирішується питання повернення затриманої заробітної плати працівникам, а й навпаки – обсяг зарплатних боргів продовжує невпинно зростати.
Наявність такого явища, як заборгованість з виплати заробітної плати, має великі негативні наслідки не тільки для працівників, які через її неотримання та відсутність адекватної компенсації в умовах високої інфляції стають ще біднішими.
Невчасно виплачена зарплата несе загрозу і для держави, і для роботодавця:
- зменшуються надходження до бюджетів та Пенсійного фонду від податків, зборів та внесків, які сплачуються із заробітної плати, а також від податків, які сплачують підприємства;
- знижується платоспроможність населення, що призводить до скорочення виробництва та зростання заборгованості зі сплати за житлово-комунальні послуги;
- зростають витрати роботодавців внаслідок виплати компенсацій та штрафів.
Також, невчасно виплачена зарплата генерує зниження мотивації працівників до праці, що призводить до втрати підприємствами кваліфікованих працівників та загострення конфліктів в робочих колективах та регіонах.
При цьому, незважаючи на законодавчий захист, зокрема встановлення першочерговості виплати заробітної плати, працівники підприємств-банкрутів залишаються найбільш незахищеними у випадку недостатності ліквідаційного майна, оскільки не отримують зарплати, яка відповідно до законодавства визнається погашеною.
З метою поновлення конституційного права працівників на своєчасне отримання заробітної плати профспілкові організації всіх рівнів впродовж десятиріч продовжують вживати всі незаборонені законодавством інструменти – від винесення цієї проблеми на спільний розгляд органів влади та соціальних партнерів, передбачення відповідних кроків у планах заходів та колективних угодах (насамперед у Генеральній) до вступу у колективні трудові спори (конфлікти) та проведення акцій протестів і мітингів.
Крім того, у зв’язку із зростанням заборгованості із заробітної плати профспілки неодноразово зверталися до Міжнародної організації праці з проханням зобов’язати Уряд України вжити невідкладних заходів задля погашення зарплатних боргів та надати технічну допомогу щодо ратифікації в повному обсязі Конвенції МОП № 173 та створення інституту гарантування з метою захисту грошових вимог працівників у разі неплатоспроможності роботодавця.
За ініціативою профспілок шляхи вирішення проблеми зарплатних боргів розглядалися сторонами соціального діалогу в рамках підготовки та реалізації Програм гідної праці МОП для України та Проектів МОП з питань оплати праці.
Зокрема, в рамках Проєкту МОП «Оплата праці в Україні: технічна допомога задля подолання заборгованості із заробітної плати, встановлення мінімальної зарплати та рівного винагородження» протягом 2019-2021 років експертами МОП підготовлено «Дорожню карту з вирішення проблем заборгованості із заробітної плати в Україні» та надано детальну інформацію про діяльність фондів гарантування заробітної плати в інших країнах.
Слід зазначити, що протягом майже двох десятиріч за наполяганням профспілок соціальні партнери розробляють та обговорюють зміни до законодавства щодо посилення захисту працівника на своєчасне отримання заробітної плати та створення гарантійної установи задля задоволення грошових вимог найманих працівників у разі неплатоспроможності роботодавця, як це передбачено ст. 25 Європейської соціальної хартії (переглянутої), частиною ІІІ Конвенції МОП № 173 про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця та Директивою 2008/94/ЄC про захист працівників у разі банкрутства працедавця.
Найбільшого консенсусу з цього питання було досягнуто наприкінці 2021 року, коли Міністерство економіки України за активної участі профспілок та роботодавців підготовило низку законопроектів, які мали врегулювати зазначені питання.
Проте, розв’язання на території України збройної агресії росії призупинило спільні дії соціальних партнерів та залишило не вирішеними питання погашення заборгованості із заробітної плати, а підготовлені законопроекти навіть не розглянуті Урядом.
Війна поглибила проблему заборгованості з виплати заробітної плати та завдала величезного удару економіці України, внаслідок чого чимало підприємств змушені припинити або скоротити свою діяльність, що спричиняє подальше порушення строків виплати заробітної плати та не сприяє виплаті працівникам раніше утвореної зарплатної заборгованості, а навпаки генерує її зростання.
При цьому, неоприлюднення Держстатом у період дії воєнного стану статистичної інформації щодо заборгованості із заробітної плати, а також відсутність оперативної інформації на сайті Держпраці не дозволяють надавати справедливу оцінку фактичному стану її виплати.
Слід підкреслити, що стрімке збільшення обсягу невиплаченої працівникам зарплати ускладнюватиме розрахунки підприємств та відновлення їх діяльності у післявоєнний час, а також призводить до суттєвого збідніння населення, зростання міграційних настроїв серед працівників, що, в свою чергу, негативно впливатиме на темпи відновлення української економіки.
Тому сьогодні особливо актуальним є внесення змін до законодавства, які забезпечать належний захист права працівника на своєчасне отримання винагороди за працю, гарантують йому першочергове отримання зарплати та адекватної грошової компенсації збитків, понесених ним внаслідок порушення строків її виплати, а також забезпечать задоволення грошових вимог найманих працівників у разі неплатоспроможності роботодавця.
Із зазначеними ініціативами профспілки звернулись до Комітету ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів із направленням списку підприємств-боржників з виплати заробітної плати та пропозицією провести обговорення зазначеної проблеми із залученням представників центральних органів виконавчої влади, зокрема Мінекономіки та Держпраці, фіскальних органів, Пенсійного фонду України, роботодавців тощо.
Також, до Комітету було надіслано профспілковий законопроект про внесення змін до законодавства щодо посилення захисту вимог працівників щодо виплати заборгованості із заробітної плати, в т.ч. у випадку неплатоспроможності роботодавця, який був зареєстрований у Верховній Раді України групою народних депутатів України 19 липня 2023 року за № 9510 ( https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/42312 ).
Законопроектом передбачається, зокрема:
- зобов’язати роботодавця, у разі затримки виплати заробітної плати на строк більше 15 календарних днів після закінчення місяця, за який здійснюється виплата, сплатити працівникові пеню в розмірі та на умовах, визначених трудовим або колективним договором, але не менше облікової ставки Національного банку України у розрахунку на рік за кожен день затримки, та виплатити всю суму заборгованості із заробітної плати та суму компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;
- надати право працівнику тимчасово припинити виконання роботи у разі затримки виплати заробітної плати на строк більше 15 календарних днів;
- забезпечити у разі банкрутства підприємства виплату працівнику компенсації у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат працівника за дванадцять місяців, що передують місяцю, в якому порушено справу про банкрутство чи припинено трудовий договір у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи. При цьому максимальний розмір компенсації не може перевищувати дванадцяти мінімальних заробітних плат станом на 1 січня відповідного року;
- включати до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування період, за який працівнику виплачено вищезазначену компенсацію заробітної плати, як період, за який сплачено єдиний внесок із виплаченої суми компенсації заробітної плати, та врахувати його при обчисленні страхового стажу для призначення пенсій та страхових допомог за рахунок коштів соціального страхування;
- функції з виплати працівнику компенсації заборгованої заробітної плати у випадку неплатоспроможності роботодавця покласти на Державну службу України з питань праці.
Джерелами покриття витрат, пов’язаних з реалізацією механізму діяльності гарантійної установи, пропонується визначити:
- частину єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), розмір якої визначатиметься Урядом в рамках рішення щодо розподілу ЄСВ за напрямками;
- кошти, отримані за штрафними санкціями по статті 265 Кодексу законів про працю;
- кошти, отримані в результаті застосування Держпраці права регресного стягнення з банкрута для відшкодування виплачених працівникам сум боргів;
- кошти, отримані від приватизації майна підприємств, працівникам яких заборговано заробітну плату;
- кошти фондів, які будуть формуватися для відновлення України, зокрема у трудовій сфері.
Прийняття законопроекту зробить економічно невигідним для роботодавця затримувати зарплату, створить умови для скорочення обсягів наявної заборгованості з її виплати, підвищить рівень економічного захисту працівника у випадку невчасної оплати праці, а також забезпечить створення механізму компенсації заробітної плати у випадку неплатоспроможності роботодавця.
Крім того, реалізація запропонованих норм сприятиме наближенню законодавства України до європейського права та виконанню завдань, визначених Європейською Комісією у Аналітичному звіті про рівень наближення законодавства України до актуального права ЄС (Розділ 19. Соціальна політика), оприлюдненому у лютому ц.р. (https://eu-ua.kmu.gov.ua/analityka/analitychnyy-zvit-yevropeyskoyi-komisiyi-pro-riven-nablyzhennya-zakonodavstva-ukrayiny-do )
На глибоке переконання профспілок, не може бути ніяких виправдань порушенню конституційного права працівників на своєчасне отримання винагороди за працю. Суспільство, Уряд та роботодавці мають нарешті усвідомити, що заробітна плата є приватною власністю працівника, а її затримка має розцінюватися лише як привласнення або умисне заволодіння чужим майном.
Департамент з питань бюджету
та оплати праці апарату ФПУ
