Детальніше про це розповів Голова ФПУ Григорій Осовий.
Закон про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту, діє вже тривалий час. Що нового ви пропонуєте?
Війна розв'язана Росією проти України ще 2014 року, а список осіб, які постраждали під час цієї війни, на жаль, продовжує поповнюватися і сьогодні. Профспілки звернули увагу на важливий момент - справедливо було б не віднести до учасників війни (і відповідно спрямувати заходи соціального захисту) тих людей, які працюють на об'єктах критичної інфраструктури в зоні активних бойових дій. Або навіть і на більш захищеній території, але де, внаслідок обстрілів, бомбардувань, люди втрачають здоров’я, а іноді й життя?
Профспілчани, працівники різних сфер економіки виконують трудові обов'язки, незважаючи на ці ризики. А вони об'єктивно мають місце - ворог полює за нашими підприємствами, намагаючись їх знищити. Люди це розуміють, як водночас і те, що фронт і захист країни потребує їхньої праці, техніки і озброєння для ефективного захисту нашої вітчизни.
Хто ініціював згадані зміни?
Декілька профспілок з об'єктів критичної інфраструктури звернулися з ініціативою - поставити перед Верховною Радою питання про прирівнювання тих осіб, які постраждали (чи загинули) внаслідок російської агресії при виконанні трудових обов'язків, до тих, хто виконує військові обов’язки. Принаймні, щоб відповідні компенсаційні і соціальні гарантії були для них такими ж, як і для тих, хто є учасниками війни.
Чи вже десь був втілений в життя подібний законодавчий досвід?
Так, є досвід різних періодів війн на нашій території, ще з часів навіть і Другої світової, такі прирівнювання здійснювалися. Тож в результаті було зібрано президію та створено робочу групу, яка опрацювала це питання, провела відповідне дослідження і підготувала законопроект про внесення змін до закону про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Зазначивши, що цей закон потрібно поширити на працівників, які зазнали ушкодження здоров'я, каліцтва внаслідок таких атак від росіян під час виконання своїх трудових обов’язків. Щоб вони були прирівняні до осіб з інвалідністю внаслідок війни, якщо вони стали інвалідами. Інша категорія, це люди, які не стали інвалідами, але зазнали ушкодження здоров'я, потребують лікування і багато інших речей, пов’язаних із матеріальними витратами.
Таким чином ми пропонуємо прирівняти їх до учасників війни, поширити пільги, гарантії, які держава надає сьогодні іншим категоріям, зокрема з числа військовозобов'язаних, добровольців, партизанів, як ми називаємо.
А як бути з сім'ями, де працівник загинув під час виконання трудового обов'язку внаслідок обстрілу і бомбардування?
Ми пропонуємо, щоб такі родини також були віднесені до переліку сімей загиблих, померлих ветеранів війни.
Але це мабуть потягне за собою додаткове матеріальне навантаження на бюджет?
За нашими оцінками, розрахунками, витрати, які понесе держава - незначні. З іншого боку, вони б засвідчили те, що держава однаково ставиться і оцінює ризики всіх людей, які виконують свій обов’язок (і трудовий, і військовий) під час війни. Адже всі вони працюють на нашу перемогу.
Чи є у вас дані, скільки людей загинули на роботі через ворожі атаки?
Той моніторинг, який ми провели на сьогоднішній день, свідчить, що з початку збройної агресії з 24 лютого 2024 року по січень поточного року, постраждали через обстріли на підприємствах понад 1200 осіб, загинули - 413. У 2023 році постраждали 646 працівників, із них 196 загинули.
27 березня, буде проведена широка дискусія серед профспілчан щодо цієї ініціативи. Я сподіваюся, що Президія підтримає подання законопроекту. І тоді ми будемо звертатися до народних депутатів, які взяли б на себе місію подання відповідно законодавчого акту.
Пресцентр ФПУ
