У засобах масової інформації продовжує обговорюватися інформація про вдосконалення державної політики регулювання цін на природний газ і тарифів на теплову енергію для населення та забезпечення посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг. (Відповідні постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2914 р. № 81 та від 5 квітня 2014 р. № 83).
Профспілки з розумінням ставляться до необхідності поступового приведення ціни на газ та тарифів на тепло для населення до економічно-обґрунтованого рівня. Це передусім вимога часу та економіки, яка на сьогодні знаходиться у вкрай тяжкому стані.
Сьогодні середня ціна газу для населення 841 грн. за
Яким же може бути розмір витрат на житлово-комунальні послуги після збільшення цін?
Оскільки точних цифр подорожчання комунальних послуг ще немає, по прогнозним оцінкам експертів Інституту енергетичних досліджень, збільшення витрат становитиме в середньому 25%:
|
Квартира |
Кількість осіб |
Діючі ціни/тарифи |
З 1 травня 2014 р. |
|
однокімнатна |
1 |
297 грн |
370 грн |
|
двокімнатна |
3 |
453 грн |
520 грн |
|
трикімнатна |
4 |
605 грн |
720 грн |
Для тих, хто використовує індивідуальне опалення природним газом, зростання буде більшим. Отже, ситуація наступна: для однокімнатної квартири витрати, за діючих цін та тарифів, складали – 409 грн., а з 1 травня 2014 року будуть – 546 гривень, для двокімнатної – 886 гривень, складатимуть 1298 гривень, для трикімнатної квартири збільшення витрат становитиме приблизно 40-45%.
Як запевнили представники Мінфіну України та Мінсоцполітики України на спільному брифінгу 2 квітня 2014 р., Урядом передбачені механізми компенсацій та надання субсидій для незахищених верств населення.
Так, запроваджується 100% компенсація у розмірі зростання вартості житлово-комунальних послуг для 20% найбідніших сімей.
Більше 3,5 млн. таких сімей отримають право на компенсацію. Тобто, вони сплачували за житлово-комунальні послуги і будуть сплачувати у тих же самих сумах, не більше 10-15%.
180 тис. сімей отримають право на субсидію або компенсацію, ті ж родини, які отримували субсидію, будуть продовжувати її отримувати.
Питання постає в іншому. На сьогодні, при діючій системі надання житлових субсидій (оплата за послуги становить 10-15% від середньомісячного сукупного доходу) заборгованість населення за житлово-комунальні послуги збільшується і станом на березень 2014 року становить 14,0 млрд. грн. Це свідчить, як мінімум, по-перше, про її малу ефективність, по-друге, про низьку купівельну спроможність населення - вже зараз, ще до подорожчання житлово-комунальних послуг.
Саме на такий аспект у цьому питанні профспілки неодноразово звертали увагу Уряду.
Купівельна спроможність населення України та жителів Європи.
За рівнем купівельної спроможності українці як і раніше залишаються одними з найбідніших жителів Європи, посівши передостаннє місце рейтингу серед 42 держав. Такі дані щорічного звіту «Купівельна спроможність Європи 2013/2014», підготовленого експертами міжнародної компанії GfK.
( Купівельна спроможність відображає середню кількість грошових коштів, отриманих кожним жителем держави за рік після сплати податків, і які призначені для покриття щомісячних споживчих витрат, таких як продукти харчування, транспорт, комунальні послуги, подорожі та інші).
Згідно з даними фахівців GfK, в 2013 р. сукупний розмір купівельної спроможності європейських країн складає близько € 6,8 трлн, а в розрахунку на одного жителя Європи – € 12,890 тис.
За даними дослідження, найбільшою кількістю коштів на щоденні потреби володіють жителі Ліхтенштейну (€ 58,844 тис.), що в 4,5 рази більше середньоєвропейського значення. Трійку найкращих у рейтингу також доповнили Швейцарія (€ 36,351 тис.) і Норвегія (€ 31,707 тис.).
Серед найбідніших країн, крім України, опинилися наші сусіди – Білорусь (€ 2,329 тис.) і Молдова (€ 1,284 тис.), чий показник становить лише десяту частину середнього значення в Європі.
У Німеччині кожен житель може витратити в середньому 20 тис. 621 євро. Польща виявилася більш ніж у два рази багатшою за Україну. У середньому поляк може витратити на рік 5 870 тис.євро.
Середньостатистичний житель нашої країни має майже в шість разів менше грошей на щоденні витрати, ніж звичайний європеєць.
За оцінками експертів, в 2013 р. купівельна спроможність на душу населення в Україні становила € 2,206 тис.
За інформацією Інституту демографії та соціальних досліджень середня зарплата українців, якщо оцінювати її в доларах за паритетом купівельної спроможності, у порівнянні із зарплатою чехів чи угорців у 2013 році становила відповідно 34,8% та 40,2%.
Негативну дію на купівельну спроможність населення має і зниження курсу гривні.
По відношенню до долара за п’ять останніх місяців гривня обезцінена на 60%. Якщо у листопаді 2013 року середня зарплата становила 3268 грн., або майже 400 дол.США (на міжбанківських торгах), то сьогодні трохи більше 240 дол.США. Останній раз таке катастрофічне збіднення населення відбулося у 2008 році, коли середня зарплата зменшилася до 245 дол.США.
Водночас Україна за кількістю доларових мільярдерів зайняла 27 позицію у світовому рейтингу з 78 країн, розташувавшись між Єгиптом і Чилі.
Таким чином, унаслідок відсутності значних структурних змін в економіці та низької купівельної спроможності населення залишається дуже вразливим до зростання цін і тарифів.
На думку профспілок, спроможність населення сплачувати не тільки за спожиті житлово-комунальні послуги, а й мати кошти на освіту, повноцінне харчування, оплату медичних послуг, відпочинку може забезпечити лише зміна державної політики доходів і, у першу чергу, відповідний рівень оплати праці.
Позиція профспілок при спробах Уряду пояснити і довести необхідність підвищення цін і тарифів залишається незмінною і виваженою:
Профспілкова сторона не може в умовах заморожування мінімальних гарантій в оплаті праці та очікуваного в цьому році рівня інфляції 12-15% підтримувати запропоноване підвищення цін і тарифів для населення.
Як заявив заступник Голови ФПУ С.Кондрюк на переговорах з керівництвом центральних органів виконавчої влади 28 березня 2014 року, заробітна плата має бути такою, щоб працююча людина могла сама оплатити абсолютно всі свої потреби, необхідні для життєдіяльності, а не іти з протягнутою рукою до держави за допомогою.
Департамент бюджетної політики та
соціального захисту
