Мінімум витрат – максимум прибутку. Приблизно за таким лозунгом працюють ТНК в Україні. Думок щодо перебування цих компаній на території нашої держави багато: хтось вважає роботу в ТНК перспективою, хтось уже набув негативного досвіду. Однак експерти, які зібралися днями у столиці, говорили про глобальніші речі, зумовлені темою зустрічі: «Транснаціональні корпорації: які загрози для країни»?
Серед учасників цього прес-клубу, організованого Регіональним Представництвом Фонду ім. Ф. Еберта в Україні та Білорусі, були заступник Голови ФПУ Сергій Кондрюк, кандидат економічних наук Еллана Молчанова та ін.
У ході зустрічі присутні надзвичайно активно дискутували щодо того, як транснаціональні корпорації впливають на економіку та ринок праці в Україні. Йшлося й про ризики, які загрожують сталому розвитку країни, та виклики, які існують для соціально-справедливих трудових відносин у ТНК в Україні.
Транснаціональні корпорації об’єктивно розглядаються як пануючий елемент світового господарства. ТНК, контроль яких поширюється за межі країн розташування головних офісів (материнських компаній) гігантів, виступають каталізатором розвитку нових технологій. Поява багатогалузевих комплексів, національна належність і діяльність яких виходить за межі державних кордонів, по-новому ставлять питання про взаємовідносини економіки та держави у національному й міжнародному масштабах. ТНК стали домінуючим фактором міжнародної спеціалізації та міжнародної торгівлі, тому внутрішні й зовнішні ринки певних країн виступають окремими сегментами світового ринку.
Безперечно, що транснаціональні корпорації відіграють важливу роль в економіці більшості країн і міжнародних економічних відносинах, підсилюючи тим самим інтерес з боку урядів, а також роботодавців і профспілок. Завдяки прямим іноземним інвестиціям корпорації можуть принести значну вигоду приймаючим країнам (іноземні країни, в яких ТНК розміщує власні дочірні підприємства або філіали) та країнам базування, сприяючи ефективній праці найманих працівників, використанню капіталів та технологій. Значною мірою вони можуть сприяти зростанню економічного й соціального добробуту, підвищенню рівня життя і задоволення основних потреб, створенню можливостей у сфері зайнятості та забезпечення дотримання основних прав людини, включаючи свободу асоціації, у всіх країнах світу. З іншого боку, їх діяльність може призвести до зловживання економічною потужністю, а також до конфлікту інтересів з найманими працівниками. Окрім того, складність транснаціональних корпорацій полягає у відсутності чіткого визначення їх розгалуженої структури, діяльності та політики, що спричинює занепокоєння у приймаючих країн, країнах базування або в тих та інших одночасно.
У своєму виступі Сергій Кондрюк зауважив, що ТНК приходять в Україну не заради доброчинності. «Основні причини, які спонукають Україну приймати іноземні компанії, полягають у потребі інвестицій, нових технологій. Однак ці очікування не завжди справджуються. Адже мета ТНК – це, передусім, дешеве використання природних ресурсів країни, до якої прибуває транснаціональна компанія, і, на жаль, Україна не захищає їх. Наша держава відчиняє двері для розташування шкідливих виробництв – йдеться не лише про металургію, а й про хімію, сільське господарство тощо», – зауважив Сергій Кондрюк.
У ході відкритого діалогу йшлося про те, що Україна перетворюється на країну – перевалочну базу. Сьогодні, наприклад, тут діє підприємство, працюють люди, а завтра воно може переміститися до іншої країни…
Також Сергій Кондрюк повідомив, що ФПУ звернулася до керівництва Уряду з проханням створити міжвідомчу робочу групу для моніторингу за дотриманням ТНК національного й міжнародного права.
На підприємствах ТНК в Україні, на думку профспілок, склалася украй критична ситуація. Так, заступник Голови ФПУ Сергія Кондрюка наголосив: «Іноземні власники зневажливо ставляться до законодавства України – Конституції, Трудового кодексу, законів України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про колективні договори і угоди» та основоположних Конвенцій МОП. Іноземні власники перешкоджають створенню профспілкових організацій на підприємствах ТНК, порушуючи законодавство України. На підприємствах діє протиправна система штрафів, спостерігаються дискримінація за ознакою членства в профспілці та незаконні звільнення. Також набула широкої практики незаконна підміна трудових договорів на цивільно-правові угоди. А щодо прав працівників, то подекуди вони не мають права навіть вийти в туалет».
Під час зустрічі Еллана Молчанова презентувала свою публікацію «Взаємодія транснаціональних корпорацій з національними економіками на прикладі України». Так, пані Еллана підкреслила, що в Україні не залишилося жодного сектора економіки, в якому б не позиціонували себе ТНК. «Звичайно, що вихід будь-якої ТНК на новий ринок має бути узгоджений урядом країни. В аргументуванні свого позиціонування ТНК обґрунтовують переваги, які матиме економіка приймаючої країни. Серед них, зокрема: приплив капіталу, залучення технологій, розвиток виробництва, забезпечення зайнятості тощо, – пояснила Еллана Молчанова. – Проте жодна компанія не робить наголос на загрозах, які вона несе для національної економіки. Серед таких можна назвати такі: можлива однобічна спеціалізація національного виробництва; спеціалізація на добувних галузях промисловості, екологічно шкідливому виробництві; вивезення капіталів і прибутків з країни, що приймає; усі патенти та ліцензії належать материнській компанії; маніпулювання цін з метою зменшення податкових відрахувань у бюджет; встановлення монопольної влади».
Також під час презентації наголошувалося, що експансія ТНК в Україну супроводжується застосуванням «змішаних» і «замаскованих» псевдоінвестиційних стратегій, метою яких є мінімізація витрат на діяльність та швидке отримання прибутку. «Їхня мета – не інвестиції в національну економіку, інновації та модернізацію виробництва, а в розвиток свого власного бізнесу», – вважає Еллана Молчанова.
Йдеться у дослідженні пані Еллани й про те, що на підприємствах ТНК в Україні почали порушуватися соціально-економічні права трудящих. Профспілкові організації зазнають тиску зі сторони адміністрації при створенні профспілок та веденні колективних переговорів. Відбувається дискримінація за ознакою членства в профспілці, на профспілкових активістів чиниться тиск і надалі їх здебільшого звільняють з роботи з надуманих причин, як-от в «Ашані» (Біличі). Порушення також призводять до надексплуатації персоналу, високого рівня травматизму та його приховування, а у результаті маємо неформальну зайнятість, несплату внесків загальнообов’язкового державного соціального страхування та ухилення від сплати податків.
«Чому так відбувається? За порушення трудового законодавства немає адекватної відповідальності, – пояснює Еллана Молчанова».
Учасники прес-клубу визначили, що найбільшими порушниками трудових прав на українському ринку є торговельні ТНК Metro Cash&Carry та Auchan Group.
Тож із добром чи злом ідуть у нашу країну транснаціональні корпорації сказати однозначно важко, однак те, що вони не несуть сюди мішки з грошима, а приходять, аби заробити, на превеликий жаль, не важливо, якою ціною, – це факт, якому є підтвердження.
Учасники зустрічі дійшли до висновку, що держава має замислитися над тактичними й стратегічними позитивами та втратами від діяльності ТНК на території України. Варто враховувати не лише сьогоднішні податки й певні інвестиції, а й дивитися, до чого це може привести у перспективі.
Цитата: Сергій Кондрюк, заступник Голови ФПУ: Профспілки стривожені з приводу безконтрольних дій транснаціональних корпорацій. Вони вільно почуваються на території нашої держави, дотримуються далеко не всіх законів – ані українських, ані міжнародних. Здебільшого ситуація на підприємствах ТНК в Україні щодо дотримання соціально-економічних прав трудящих залишається вкрай напруженою.
Анна Рєпіч
редактор відділу «ПВ»
