- Статтею 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі – Закон) визначено, що професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
Одним з елементів зазначеної захисної функції є надання згоди виборним органом первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
Вміле використання профспілками зазначеного механізму захисту трудових прав працівників є вкрай ефективним та важливим елементом здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
Нормативне регулювання погоджувальної функції профспілок у випадках розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця міститься у статті 39 Закону та статті 43 Кодексу законів про працю України (далі – Кодекс).
Аспекти практичного застосування зазначених норм відображені у постанові пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Водночас законодавцем передбачені випадки, коли розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу відбувається без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
Їх перелік визначений у статті 43-1 Кодексу, відповідно до положень якої згода на звільнення найманих працівників не вимагається у разі:
- ліквідації підприємства, установи, організації;
- незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу;
- звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством;
- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
- звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації;
- звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації;
- звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян;
- звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
Частиною другою статті 43-1 Кодексу визначено можливість встановлення інших випадків, коли звільнення з ініціативи власника провадиться без згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Але слід враховувати, що розірвання трудового договору з ініціативи власника провадиться за згодою виборного органу первинної профспілкової організації лише у випадках, передбачених статтею 43 Кодексу.
А відтак, застосування зазначеної норми можливе лише у разі наявності відповідних положень в інших нормативно-правових актах.
Наприклад, відповідно до статті 66 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації здійснюється звільнення працівника, який має допуск до роботи з ядерними матеріалами і на ядерних установках, якщо його звільнення здійснюється у зв'язку з анулюванням цього допуску.
А відповідно до статті 32 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» без погодження з виборним органом первинної профспілкової організації притягаються до дисциплінарної відповідальності (в т.ч. звільнення) особи, які є організаторами страйку, визнаного судом незаконним, а також працівники, які перешкоджають припиненню незаконного страйку.
Департамент правового захисту апарату ФПУ
