- Під час прийняття на роботу до приватної компанії працівник був попереджений під розпис про заборону розголошення конфіденційної інформації та відомостей, які становлять службову і комерційну таємницю та про кримінальну відповідальність за розголошення зазначених відомостей?
Які юридичні наслідки має така розписка для працівника?
- Відповідно до статті 505 Цивільного кодексу України комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Аналогічні положення щодо змісту та обсягів комерційної таємниці містяться і в Господарському кодексі України. При цьому склад і обсяг таких відомостей, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання самостійно.
Положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що конфіденційна інформація це інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Не може бути віднесена до конфіденційної інформація про стан довкілля, інформація про якість харчових продуктів і предметів побуту, інформація про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян, інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація).
Визначення поняття «службова таємниця» чинне законодавство України не містить.
Водночас у Цивільному кодексі України визначено, що законом може встановлюватися перелік відомостей, які не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
На сьогоднішній день перелік таких відомостей визначений у постанові Кабінету міністрів України від 09.08.1993 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці». Це:
- установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;
- інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
- дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;
- відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;
- документи про сплату податків і обов'язкових платежів;
- інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
- документи про платоспроможність;
- відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
- відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.
З метою захисту від недобросовісної конкуренції юридичні особи можуть встановлювати обмеження для найманих працівників щодо нерозголошення певних відомостей, які стали їм відомі у зв'язку з виконанням трудових обов'язків.
Зазвичай, з цією метою на підприємствах, в установах, організаціях розробляється та затверджується локальний акт роботодавця у якому викладаються положення про встановлення правил віднесення інформації до комерційної таємниці у межах, визначених законом, а також перелік організаційних заходів із забезпечення збереження конфіденційної інформації та ін.
У випадку якщо працівник був ознайомлений із зазначеним локальним актом (зазвичай положенням) і надав свою згоду на роботу в таких умовах, він може бути притягнутий до відповідальності за розголошення конфіденційної інформації в порядку і на умовах, передбачених для застосування дисциплінарних стягнень.
Питання про матеріальну та кримінальну відповідальність працівника за розголошення комерційної таємниці може вирішуватися лише в судовому порядку згідно з процедурою, встановленою цивільним та кримінальним процесуальним законодавством та не може регулюватися локальними актами роботодавця.
Департамент правового захисту апарату ФПУ
