- Гарантоване Конституцією України право на відпочинок передбачає надання відпусток усім громадянам України, іноземцям, а також особам без громадянства які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Умови здійснення цього права визначені у Кодексі законів про працю України та інших актах законодавства.
Зокрема, державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок їх надання працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначені в Законі України «Про відпустки» (далі – Закон).
Згідно зі статтями 25 та 26 Закону відпустки без збереження заробітної плати можуть надаватися:
- за бажанням працівника в обов’язковому порядку;
- за згодою сторін трудового договору (роботодавця і працівника).
Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі – Закон № 2240) допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхового випадку, зокрема тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 Закону № 2240 за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати допомога по тимчасовій непрацездатності не надається.
Так само не оплачуються за рахунок коштів роботодавця перші п’ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, що припадають на період такої відпустки (пункт 4 Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 439), якщо інше не передбачено колективним договором.
А відтак, у разі якщо тимчасова непрацездатність настала до початку або в період відпустки без збереження заробітної плати і триває після її закінчення, допомога по тимчасовій непрацездатності й оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця провадиться за робочі дні, які припадають на період непрацездатності працівника до початку та після закінчення відпустки без збереження заробітної плати незалежно від підстави для її надання.
Рекомендуємо членам профспілок у разі зміни обставин, що унеможливлюють використання такої відпустки, до її настання, звертатися до роботодавця про не видання або скасування наказу про відповідну відпустку та наполягати на оплаті допомоги з тимчасової непрацездатності за весь період хвороби застрахованої особи з метою посилення захисту її матеріальних прав. Рекомендуємо також посилатись на конституційний принцип верховенства права, спрямований на захист прав і свобод громадян (ст. 8 Конституції України).
Департамент правового захисту апарату ФПУ
