- Роботодавець в односторонньому порядку зменшив розмір заробітної плати працівникові пояснюючи це тим, що на роботу прийнято іншого працівника тієї ж спеціальності. Чи правомірні такі дії роботодавця? Куди можна звернутися за захистом своїх прав?
- Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України (далі – Кодекс), статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена в грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Заробітна плата складається із:
- основної заробітної плати за виконану роботу відповідно до визначених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Основна заробітна плата встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців;
- додаткової заробітної плати за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Додаткова заробітна плата включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
- інших заохочувальних та компенсаційних виплат у формі винагород за підсумками роботи за рік, премій за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат;
Основою організації оплати праці на підприємстві, в установі, організації є тарифна система, яка включає:
- тарифну сітку (засноване на тарифній ставці працівника першого розряду співвідношення розмірів тарифних ставок інших розрядів);
- тарифну ставку (норму оплати праці робітника відповідної спеціальності та кваліфікації за одиницю часу, зокрема погодинна тарифна ставка у твердій сумі;
- схему посадових окладів (перелік посад і відповідних їм посадових окладів, визначених у вигляді верхньої та нижньої межі посадового окладу за кожною посадою);
- кваліфікаційні характеристики (довідники).
Слід звернути увагу, що форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови введення та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат установлюються підприємствами в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених чинним законодавством України, Генеральною і галузевою (регіональними) угодами.
При цьому згідно із положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оплату праці» роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Враховуючи заборону прийняття в односторонньому порядку рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством і колективним договором, підприємство має самостійно розробити порядок зменшення заробітної плати і погодити його з органом, який представляє інтереси трудового колективу. Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів (угод) від імені найманих працівників надається, зокрема, професійним спілкам, об'єднанням профспілок в особі їх виборних органів.
Статтями 32, 103 Кодексу та статтею 29 Закону України «Про оплату праці» визначено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження або зміни.
Варто зазначити, що зміна зазначених істотних умов праці може відбуватися виключно у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці. Якщо ж змін в організації виробництва і праці немає, власник не вправі одностороннє змінювати істотні умови праці.
При цьому зміни в організації виробництва і праці носять не персоніфікований характер та не можуть стосуватися конкретного працівника.
При змінах в організації виробництва і праці власник повинен додержуватися такого порядку. Спочатку видається наказ про внесення змін в організацію виробництва і праці. У ньому розкривається зміст цих змін, даються відповідні доручення посадовим особам для здійснення таких змін. Конкретні працівники, істотні умови праці яких у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці підлягають зміні, персонально попереджаються про те, що з такого-то конкретного дня (але не раніше ніж через два місяці після персонального попередження) змінюються істотні умови їх праці. Відділу кадрів наказом дається доручення ознайомити відповідних працівників з майбутніми змінами істотних умов праці під розписку. Протягом двох місяців від усіх відповідних працівників доцільно отримати письмову заяву про згоду продовжувати роботу після зміни істотних умов праці або про відмову від цього.
Працівники вправі в будь-який час змінити своє рішення: скасувати раніше дану згоду на продовження роботи або дати згоду на продовження роботи, скасувавши раніше заявлену відмову від продовження роботи. Безпосередньо перед початком роботи відповідно до змінених істотних умов праці необхідно видати наказ, визначити щодо кожного працівника нові істотні умови праці, а також ознайомити працівників з новими інструкціями та іншими документами, що визначають умови проведення робіт. Працівники, які відмовилися продовжувати роботу у зв'язку із зміною істотних умов праці, підлягають звільненню на підставі пункту 6 статті 36 Кодексу.
У разі порушення законодавства України про працю працівник має право звернутися до Державної інспекції України з питань праці.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про оплату праці» вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.
Крім того працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (стаття 233 Кодексу).
Департамент правового захисту
