4 червня 2013 року Гараніній Лідії Михайлівні, члену профспілки з 1939 року, виповнилося 90 років від дня народження. І нині вона є членом профспілки працівників культури та перебуває на профспілковому обліку в первинній профспілковій організації апарату Федерації профспілок України.
Тож в ювілейний день народження, аби привітати Лідію Михайлівну, до неї завітали голова профкому ППО апарату ФПУ Гриценко М.М., профгрупорг управління діловодства та контролю ФПУ Сабуренкова Л.Д., головний спеціаліст інформаційно-аналітичного центру ФПУ Лисенко А.І.
У свої 90 Л.Гараніна гарно почувається, має добру пам'ять та світлий розум, вийшла зустріти гостей на вулицю, запросила в квартиру та накрила святковий стіл.
В колі родини, своїх дочок Ірини та Євгенії цікаво було слухати розповідь ювілярки про її непросте життя, опалене війною та буремними післявоєнними роками.
Народилася Лідія Михайлівна в м. Макіївці Донецької області. Після закінчення школи працювала старшою піонервожатою СШ № 72. А 1 вересня 1941 року добровільно пішла на фронт. А було це так: оскільки воєнкомат відмовив у задоволенні її заяви вступити до лав Радянської Армії, то під час зупинки військового потягу дівчина в чому була (а була просто в платтячку) стрибнула на платформу потягу, який прямував до лінії фронту. Хтось із військових протягнув їй пілотку, хтось накинув на плечі маскхалат, і так вона опинилася на фронті.
З 1941 по 1943 рік Гараніна Л.М. воювала з фашистами, будучи сержантом фронтового польового артилерійського складу № 1463, за що отримала ордени «Червоної звірки», «Великої Вітчизняної війни» 1 ступеню, «За мужність», нагороджена 14-ма медалями.
Отримавши тяжке поранення в травні 1943 року, довгий час перебувала на лікуванні. А коли знову стала в стрій, несла службу в армійському запасному полку Окремої Приморської Армії до липня 1944 року.
З липня 1944 року по липень 1945 року Гараніна Л.М. проходила службу в армійській артилерійській майстерні № 86 на посаді писаря, звідки й була демобілізована 19 липня 1945 року.
Після війни з грудня 1945 року по жовтень 1978 року Лідія Михайлівна працювала на посаді завідувача експедицією загальної частини Президії Верховної Ради України. А з жовтня 1978 року по листопад 1995 року - інспектором з діловодства загального відділу Укрпрофради, звідки й вийшла на пенсію.
У розмові Лідія Михайлівна сказала, що вона щаслива жінка, адже народила двох дочок і сина, мала гарного чоловіка, і доля завжди була прихильною до неї, бо сама ювілярка – чудова жінка, мати, бабуся, прабабуся. Прожито нелегке життя, але вона не сумує за прожитим, а живе майбутнім. Лідія Михайлівна цікавиться профспілковими проблемами, «від корочки до корочки», як вона говорить, перечитує «Профспілкові вісті», яку передплатила для неї первинка, часто навідується до ФПУ, зустрічається з молодим поколінням, розповідає про війну, ділиться радістю про своїх онуків Аню та Сашу і правнучку Єву.
То ж зичимо Вам, шановна ювілярко, довголіття та міцного здоров’я!
М.Гриценко,
голова профкому ППО апарату ФПУ
