У виступах голів первинних профспілкових організацій на Пленумі Харківського обкому Профспілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості України, що відбувся 06.02.2014 року лунали питання щодо ефективності діяльності ФПУ та його апарату. Члени профспілки висловлювали невдоволення тим, що на місцях вони не відчувають підтримки з боку ФПУ. Відсутність Генеральної угоди та Галузевої угоди для підприємств електротехнічної промисловості не дає змоги вести конструктивний діалог з роботодавцями, насамперед при укладанні колективних договорів.
Згідно статті 8 Статуту ФПУ «Метою діяльності ФПУ є вираження, представлення інтересів і захист прав членських організацій, координація їхніх колективних дій, сприяння єдності профспілкового руху, представництво й захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок, яких вони об’єднують».
Динамічний суспільно-політичний розвиток потребує критичного аналізу роботи ФПУ та її відповідності сучасним очікуванням членів профспілок.
Члени профспілки висловили занепокоєння тим, що досі не вирішено питання прийняття Генеральної угоди.
Звернімо увагу на добре знайомі всім положення статті 8 Закону України «Про колективні договори та угоди», яка встановлює визначення поняття угоди на національному рівні, тобто Генеральної угоди:
«Угодою на національному рівні регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, зокрема щодо: гарантій праці і забезпечення продуктивної зайнятості; мінімальних соціальних гарантій оплати праці і доходів всіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя; розміру прожиткового мінімуму, мінімальних нормативів; соціального страхування; трудових відносин, режиму роботи і відпочинку; умов охорони праці і навколишнього природного середовища; задоволення духовних потреб населення; умов зростання фондів оплати праці та встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; заборона дискримінації».
Ніяких коментарів до змісту статті не потрібно. Ясно, що Генеральна угода - основний документ, який захищає права та забезпечує гарантії не тільки членам профспілки, а взагалі всім працюючим в Україні. Тобто, укладання Генеральної угоди - основне завдання, основний напрямок роботи ФПУ.
Натомість, вже другий рік поспіль профспілкові організації розпочинають колдоговірну кампанію без визначених Генеральною угодою стандартів. Штучне заниження оплати праці, про що йдеться в Постанові Президії ФПУ від 30.01.2014 року стало можливим в тому числі і тому, що вже не діють норми Генеральної угоди 2010-2012 рр. стосовно оплати праці, насамперед ті, що передбачали темпи зростання рівня середньої заробітної плати. В умовах, коли на рівні окремих галузей такі угоди відсутні, лише Генеральна угода могла б стати основним орієнтиром, забезпечити норми, які були б взяті за основу в колективних договорах.
Окрім того, викликає подив сам механізм проведення переговорів по Генеральній угоді, від якого відсторонені спеціалісти та профспілкові лідери середньої ланки, які спроможні більш безкомпромісно довести потреби рядових людей до вищих владних структур та об’єднань роботодавців. Кілька років тому було проведено два навчання профспілкових переговірників для таких цілей, але, з невідомих причин, цей проект був припинений та розпочались кулуарні перемовини з прийняття Генеральної угоди. Які безславно закінчились.
Коли нарешті ми дозріємо до справжніх переговорів з владою, а не їх імітацією? Саме з цього розпочинається дієвий рух до європейських цінностей, щоб не було протистоянь та майданів!
У членів профспілки виникає запитання стосовно місця ФПУ, як сторони в соціальному діалозі, авторитету ФПУ серед владних структур та роботодавців.
Слід зазначити, що згідно із статтею 9 Статуту ФПУ, одним з основних завдань ФПУ є: «ведення переговорів та укладення договорів (угод) з Урядом, організаціями роботодавців і їх об’єднаннями, контроль за їх виконанням, сприяння розвитку соціального діалогу, вдосконаленню практики укладання угод і колективних договорів як механізму регулювання соціально-трудових відносин працівників з роботодавцями, їх організаціями та об’єднаннями».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» - «Соціальний діалог - процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин».
Вважаємо, що саме в напрямку розвитку соціального діалогу з владою, з об’єднаннями роботодавців слід зосередити увагу ФПУ в умовах розбрату, соціальної та економічної нестабільності в державі.
Розпочинати необхідно з того, щоб аргументовано переконати владу та роботодавців у необхідності якнайшвидшого початку роботи із розробки та укладання основного документу, при розробці та в ході виконання якого можна створювати дійсно конструктивний соціальний діалог - Генеральної угоди.
Таким чином, саме ФПУ повинна стати тим самим двигуном у розвитку соціального діалогу, та, як наслідок - в укладанні Генеральної угоди. Саме ФПУ повинна стояти на захисті інтересів і прав членів профспілок, а тому працювати більш активно та дієво, а не «скаржитися на неспроможність соціального діалогу». Якщо ж модель «соціального діалогу» потребує докорінного вдосконалення, саме апарат ФПУ повинен розробити проект нової моделі, винести його на обговорення членам профспілок, та вирішити на всіх рівнях питання його запровадження.
Чинне законодавство України передбачає різні форми захисту прав працівників і серед них - колективний трудовий спір. Дійсно, в окремих випадках система вирішення колективних трудових спорів виявляється не зовсім ефективною, але для того, щоб мати право на такий висновок, необхідно хоча б раз застосувати процедуру колективного трудового спору. Чому ФПУ не застосувало цей механізм захисту трудових прав членів профспілок при вирішенні питання про укладання Генеральної угоди?
ФПУ необхідно перш за все виконувати, закріплені Статутом завдання щодо розвитку соціального діалогу, ведення колективних переговори щодо укладання угоди з Урядом та Федерацією роботодавців України. Укладання не декларативної, а дієвої Генеральної угоди, зміст якої буде відповідати вимогам чинного законодавства - основне завдання Федерації профспілок України.
Ще одне болюче питання – власність ФПУ. Неприпустимо, щоб це важливе питання для профспілок останні роки було неодноразово доручено «засланим козачкам» при потуранні як керівництва ФПУ, так і колегіального органу – Президії ФПУ. Це, навіть, не «граблі», а, мабуть, злий намір, потурання, в результаті якого, все майно профспілок фактично під загрозою «націоналізації» Фондом державного майна України.
З урахуванням подій, які відбуваються сьогодні на головній площі країни та бентежать членів профспілок України, вважаємо неприпустимим той факт що інтереси трудящих країни висловлює та обстоює не Федерація профспілок України - офіційний та законний представник трудового народу, вищий орган найбільшої за чисельністю громадської організації, яка повинна бути основою Громадянського суспільства. Нажаль, завдячуючи бездіяльності ФПУ, «Майдан», незважаючи на політичну складову цього явища, своїм натиском та безкомпромісністю привласнив собі роль рупора, який висловлює та обстоює інтереси простих людей України, а це є загрозою для подальшого існування малодієвих профспілкових структур всіх рівнів.
Починаючи із засідання Ради ФПУ від 27.02.2014 року повинна початися якісна, безкомпромісна робота ФПУ та всіх її галузевих та регіональних структур із захисту інтересів громадян України.
Микола Кригін,
голова Харківської «Укрелектропрофспілки»,
заслужений працівник профспілок України,
член Ради ФПУ
