Констатуючи, що країна охоплена масштабною системною економічною кризою, профспілки мають визначити своє місце і роль в розв’язанні гострих соціальних проблем.
Найбільш загрозливим в цій ситуації є зменшення економічної активності, скорочення виробництва та, як результат, прогнозується падіння ВВП протягом поточного року.
В таких умовах патріотично налаштовані суспільні сили мають консолідуватись та використати увесь свій потенціал для якнайшвидшого подолання як поточних проблем так і першопричин економічних негараздів. Саме в таких умовах соціальний діалог покаже свою дієздатність, або доведе, що представники сторін соціального діалогу не мають солідарних цілей, і їх відносини є антагоністичними.
Досвід багатьох країн, досвід низки українських компаній демонструє, що конструктивний пошук варіантів вирішення проблем за столом переговорів з урахуванням інтересів всіх сторін і націленістю на перспективу, дозволяв підприємствам і галузям не тільки переживати кризу, а й мати високий потенціал для прогресу у посткризовий період.
В той же час є небезпека, що частина українського бізнесу та політикуму, що не є патріотично налаштованою та соціально відповідальною, використає кризу в своїх корисних інтересах і перекладе весь тягар негараздів на плечі трудящих, суспільства та держави. Від такої когорти виходить загроза надмірного та необ’єктивного:
- Скорочення робочих місць, і навіть масових звільнень через банкрутство підприємств, закриття закладів громадського обслуговування;
- Стримування чи заморожування заробітних плат, зростання обсягів заборгованості, примушення до неоплачуваних відпусток чи неповного робочого часу;
- Неналежного фінансування заходів із охорони праці, економії на засобах індивідуального і колективного захисту та на видатках з реабілітації після роботи у шкідливих умовах;
- Згортання сфери колективно-договірного регулювання, спроби одностороннього зупинення зобов’язань за колдоговорами;
- Звуження сфери і результативності соціального діалогу, ухилення від своєчасних консультацій з профспілками при запровадженні «непопулярних» реформ чи адміністративних рішень
Ці загрози є найбільшими за весь період Незалежності і можуть мати катастрофічні наслідки незворотного характеру для країни в цілому та для ринку праці передусім. При цьому така ситуація дає нам вимушений, але шанс кардинально перебудувати економіку та ринок праці у відповідності до сучасних вимог і можливостей з амбітною націленістю на перспективу.
Водночас чи не вперше Україна має можливість отримувати багатомільярдні інвестицію на довгостроковій основі, а не спекулятивні кредити на короткі періоди. Спрощення процедури та зниження/відміна мит при експорті вітчизняної продукції до Євросоюзу, взаємодія із західними партнерами у боротьбі із корупцією, тіньовою економіко, дискримінацією в сфері праці дозволяють відкрити принципово інші горизонти соціально-економічного розвитку. При цьому загострюються питання конкурентної відповідності нашої продукції, посилюються протиріччя на ринку праці через легший переток робочої сили між країнами та зростання частки іноземних працівників на вітчизняному ринку праці. Переструктуризація галузевої структури вітчизняної економіки потребуватиме колосальної роботи по перепрофілюванню підприємств, перенавчанню персоналу.
Для визначення позиції профспілок щодо методів подолання кризових явищ слід чітко розуміти, якою ціною і за рахунок кого буде долатись криза. І головне – заради чого приносяться жертви, і хто буде користуватись майбутніми здобутками.
Таким чином профспілки мають брати одночасно участь у двох процесах – боротьбі за мінімізацію негативних наслідків від економічної кризи та активної роботи у закладенні соціально прогресивного фундаменту нової посткризової економіки та суспільного розвитку.
Пропонуємо наступне :
- Укласти дво- чи трьохсторонні (профспілки, роботодавці,і виконавча влада) публічні договори про консолідацію дій на збереження трудових колективів, забезпечення законності в сфері трудових відносин у період економічної кризи(завершуємо підготовку проекту такого договору)
- Забезпечити конструктивний соціальний діалог з Урядом і Міністерствами, з місцевими органами влади в рамках реалізації плану заходів «Сто днів – сто кроків Уряду» та відповідних галузевих і регіональних програм для забезпечення максимальної реалізації позитивних новацій та віднайдені рішень по мінімізації соціальних обмежень і повноцінного захисту працівників від падіння життєвого рівня. При цьому , з обов’язковим закладенням в проектні документи передумов соціального прогресу у післякризовий період(завершуємо розробку плану заходів ФПУ щодо урядових ініціатив).
- Максимально співпрацювати з органами інспекції праці та прокуратури щодо швидкого реагування на порушення законних прав членів профспілок. За потреби проводити акції біля тих структур, які неадекватно реагують на профспілкові звернення.
- Сформувати “дорожню карту” подолання зон дискримінації та несправедливості у сфері праці(регіональний, галузевий, національний рівні) та зробити її основою будь-яких переговорів і угод між сторонами соціального діалогу, зокрема, нової Генеральної угоди(в стадії завершення).
- Оперативно сформувати профспілкове бачення нової соціальної політики, нової політики оплати праці та направлення цих профспілкових ініціатив(разом з “дорожньою картою” подолання соціальних несправедливостей) кандидатам в Президенти для включення у свої програми, депутатам для законотворчої роботи, а Уряду, міністерствам місцевій владі та роботодавцям для врахування в галузевих, регіональних та Генеральній угодах(переформатовуємо проект нової Генугоди).
- Цілеспрямовано домагатись розгляду на всіх рівнях прогнозу розвитку регіональних, галузевих і національного ринку праці в контексті очікуваних структурних змін. Вимагати та самим активним чином брати участь в розробці конкретних середньо і довгострокових програм зайнятості населення, планового перепрофілювання чи компенсаторної заміни підприємств, що ліквідуються або не є перспективними. Ініціювати запровадженню новітньої кадрової політики на основі локальної і глобальної професійної конкуренції працівників, приділяти цьому питанню максимум уваги при формуванні колдоговорі та при визначенні регіональної та національної політики зайнятості.
- Активно поширювати в ЗМІ (в першу чергу, профспілкових) позитивну практику профспілкової роботи й соціального діалогу та висвітлювати кожен факт порушень прав членів профспілок і дії/бездіяльності профорганів по сприянню їх усунення, наявність/відсутність солідарних профспілкових дій підтримки (формуємо солідарну мережу та план профспілкового Медіа-наступу).
- Провести масштабний профспілковий соціально-економічний та правовий всеобуч профактиву всіх рівнів та утворити вертикальну постійну профспілкову школу економічних і правових знань (йдуть суперечки щодо доцільності та фінансових можливостей).
- Утворити в Академії праці, соціальних відносин та туризму (АПСВиТ), а також в обласних навчально-методичних центрах профспілок курси профспілкових переговірників і організаторів колективних дій (для навчання веденню результативних переговорів по укладанню колдоговорів і угод, а також ефективному розв’язанню колективних трудових конфліктів). Питання виносимо на розгляд Президії ФПУ в рамках підготовки проекту постанови квітневої Ради ФПУ .
- Провести у всіх профспілкових організаціях засідання колегіальних органів, на яких виробити план практичних дій у період кризи та визначити чіткі завдання для делегування профструктурам вищого/нижчого рівня. Щомісяця(можливо, частіше) проводити публічний звіт виконання плану та корегувати тактику дій і форм боротьби.
Ключовим у запропонованій програмі поточних профспілкових дій є спроможність всіх профспілкових організацій солідаризуватись для оперативної та адекватної боротьби із соціально-шкідливими рішеннями роботодавців, чиновників, політиків, а також об’єднання для сприяння захисту суспільних цінностей і реалізації прав та інтересів членів профспілок.
Сергій Кондрюк,
Заступник Голови Федерації профспілок України
