Чого не люблю – то це популізму Ні, я розумію, що ми різні: одні кращі, інші гірше. Та головне в сьогоденні – це розуміння, що в країні йде війна, частина земель окупована ворогом, реальна загроза цілісності і суверенітету, гинуть люди, багато переселенців, які втратили все. Прошу Вас – єднаймося. Єднаймося всі: і влада, і опозиція, молодь, пенсіонери, повстанці, робітничий клас, майданівці. Потім між собою з’ясуємо, хто був неправий або правий, розберемось. Спочатку всі на захист Батьківщини! Кожен має зрозуміти і вирішити: що Ти повинен зробити для Перемоги, як ведеш свою війну проти окупанта.
Так я звертався до друзів і побратимів на Майдані незалежності. Пояснював і доводив, що для ФПУ дуже важливо мати легітимно обраного Голову без додатку виконуючий обов’язки. Чому? Легітимно обраний Голова – це наше гідне представництво в КМУ, ВРУ, це розблоковані рахунки в казначействі. Наші здравниці не можуть вести діяльність, бо не мають грошей, не виплачується зарплата, не платяться комунальні послуги: вода, світло, газ тощо. І головне – це довіра профспілкової еліти – Ради ФПУ. ФПУ – це найбільша громадська організація країни, яка об’єднує майже вісім мільйонів українців. А потім будемо задавати питання про люстрацію, майно, дотримання законності та інші. Треба спочатку перемогти в маленькій профспілковій війні 26 червня.
Так, ті, хто має впорядкований розум, дослухались. Та 26 червня була не війна, а вирішальна битва. Війна розпочалася трохи раніше, приблизно 12-13 червня. Саме тоді розробляли план промови-виступу на черговому віче Майдану 15 червня з обвинуваченням у корупції, махінаціях з майном, бездіяльності і навіть назвати прізвища Г.В.Осовий, В.В.Саєнко та М.В.Субота. Ми цьому завадили. Є питання – звертайтесь до мене. Потім з’явився намет на підтримку начебто нового Голови ФПУ. Цей намет показали по центральним ТБ і навіть (вдумайтесь!) прокоментували представники МВС і СБУ.
Не слабкий хтось стояв за цим наметом. Якщо знали про провокації – то чому ці служби не спитали, чи потрібна допомога? В країні йде війна, а саме МВС та СБУ відповідають за правопорядок, законність та запобіганню диверсій та провокацій. На моє переконання штурм конференц-зали – це була спланована диверсія. Знаю, і за це був на Майдані, - люди хочуть жити, а не виживати. Погоджуюсь, але не за допомогою газу, розбитого скла і людей в масках. Хлопцям в болаклавах було байдуже і ФПУ, хто буде Головою, і що йде окупація країни. Їм треба виконати завдання. Їм сказали, що тут збирається партія регіонів і хоче далі грабувати недограбоване. Тому спочатку спалили прапор ПР і потім кинулись на штурм. Одразу побігли на 10-й поверх, бо прочитали, що там відбувається якась конференція. Координували гопників із зали, де йшла рада Федерації і розпочався штурм самого зібрання. Вважаю фарсом намагання передати зібранню якесь звернення від Майдану. Завдання було одне - під вивіскою Майдану і сотнею людей в масках призначити зручного для організації цієї диверсії Голову ФПУ. Навіть якщо б це вдалося, і гопники захопили зал засідань, у них нічого не вийшло б. У делегатів Ради (а це 218 членів) страху в очах не було, а була рішучість довести засідання до кінця. Я це бачив і пишався цією елітою ФПУ. Коли приїхали спецпризначенці, ці «майданівці» розбіглися…
Сміливо можу стверджувати, що з Майдану нікого не було: не було справжнього «Правого сектора». Жодної людини, сотника з сотнею, тих, кого я знаю і знав, які в сьогоденні чогось варті. Більшість з них на війні. Справжні майданівці при прибутті спецпризначенців не тікали би, а доводили свою правоту і намагалися зробити все, щоб їх почули, передати і зачитати своє звернення або вимоги. Правди не бояться і не ховаються від відповідальності. На жаль, в сьогоденні таких на Майдані стає все менше…
Штурм «Туриста» сприймаю як особистий виклик і власну образу. Своє розслідування ми вже проводимо, друзів я вже попередив. Нас не так багато, але живемо за принципом: не є той українцем, який боїться померти за Україну. Справу доведемо до кінця. Ми знаємо, хто стояв за цими хлопцями в болаклавах, чого вони хотіли, хто їх фінансував, хто з конференц-зали, де йшло засідання Ради ФПУ, координував дії нападників, хто підказував, як з туалету на 1-му поверсі можна пустити газ. Вимагаю від організаторів і координаторів – ідіть у відставку. Ваш час минув. В свій час ви нічого не зробили для людей і ФПУ. Ви на профспілки дивились як на дійну корову, де можна безкарно грабувати майно і заробляти гроші. Цього більше не буде. Люстрацію ми вже розпочали і для вас спокійного життя на пенсії не буде.
Звертаюсь до всіх членів профспілок. Наразі переживаємо важкі часи, але нам ніхто не допоможе окрім нас самих. У нас чудова молодь, яка задає собі питання і хоче знати відповідь: чому так? Мусимо показати – що нас не залякати і не зломити. Навчити – якщо рідне є негарним, зроби його чарівним, обкидане болотом – підійми і обмий, слабке зроби сильним, нерозумне – зроби розумним, хворе – вилікуй, бідне – зроби багатим. Бо це є твоє, рідне. Ми приречені будувати нові профспілки – із попелу старих, хочемо, або не хочемо, але треба робити нову націю із попелу старої. Тільки разом в одній команді ми є сильні і непереможні. Єднаймося – ми того варті!
Слава Україні!
1-4 липня 2014 року.
PS: Користуючись нагодою хочу довести, що ми також не сидимо склавши руки і чекаємо чиєїсь допомоги. Наразі працюю над створенням Бюро інвестиційних технологій (БІТ) в області соціальної політики. Це співпадає з моїми завданнями як радника Голови ФПУ за поданням Ради громадських ініціатив Майдану. Без інвестицій нам не обійтися.
Сергій Мартинюк,
Радник Голови ФПУ
