Є на Вільшанщині невеличке мальовниче болгарське село Добре. Там живуть добрі, щедрі, поважні люди. Про одного із його жителів хочеться сказати особливе слово. 19 травня 1969 року в родині Крейторів народився первінець-син Іван. Він зростав жвавим, добрим, сміливим, товариським хлопчиком, у якого було багато друзів. Пішовши до школи у 1976 році, зарекомендував себе хорошим, здібним учнем. З нетерпінням чекав того дня, коли кожен поважаючий себе юнак, йшов служити до лав Радянської Армії, щоб стати захисником своєї Батьківщини. Ніхто й гадки не мав, яке випробування долі чекало Івана попереду. Звістка про його призначення пролунала для батьків та рідних, як грім серед ясного неба –Афганістан! Юнакові та його однополчанам це дуже подобалось, адже вони їхали виконувати свій інтернаціональний обов’язок –рятувати людей. А для батьків та бабусі –переживання та безсонні ночі в молитвах за збереження життя ріднесенької дитини.
Службу проходив на танковій заставі Кара –Камар у провінції Бадахшан
м. Файзабад. Було дуже «гаряче»! Поряд з ним, болгарином, воювали представники різних національностей: українці, росіяни, білоруси, вірмени, чиченці, казахи. Їхня дружба випробовувалася в біді та небезпеці. Вони залишилися непереможними й живими у найважчих умовах лише тому, що відчували плече друга, соратника. Серед них панували закони дружби, за якими вони перевіряли себе, бо тільки той вартий дружби, хто вміє дружити. Наш видатний земляк В. Сухомлинський писав: «Юність без вірної, ідейно багатої дружби убога й порожня». Юність Івана Петровича була заповнена вщент, по самі вінця. Після виведення радянських військ з Афганістану влітку 1988 р, він продовжував службу в Західному Сибіру.
Демобілізувавшись, повернувся в рідне село , вступив до Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О.С. Пушкіна і розпочав свою трудову діяльність в Маловільшанській неповній середній школі учителем історії. Його уроки насичені багатим змістом, фактами та осмислені життєвим досвідом. Іван Петрович є членом профспілки шкільного колективу, неодноразово обирався делегатом на районну профспілкову конференцію, очолює комісію по організаційно –масовій роботі в школі. Проводить активну роботу з молодими вчителями їхнього навчального закладу. Колеги Маловільшанської школи пишаються тим, що доля подарувала їм щастя працювати в прекрасному педагогічному колективі разом з людиною, яка вміє переконувати, заохочувати, завжди готова до співпраці та допомоги. Його серце горить вогнем любові до учнів, він постійно знаходиться в пошуках нового. Особливе значення приділяє військово –патріотичному вихованню школярів. Іван Петрович спонукає їх до роздумів про важливість, суть і коріння національної свідомості, формує почуття гідності та гордості за свою країну.
І. П. Крейтор добрий сім’янин, чуйний батько. Разом з дружиною Аллою Василівною виховують дуже добру і талановиту доньку Юлію, яка закінчила навчання в Київській Національній Академії керівних кадрів культури і мистецтва України, а зараз продовжує навчатися в студії хору Г. Вірьовки.
Відголоски афганської війни закарбувалися в пам’яті Івана Петровича на все життя. Його багатий життєвий досвід, активність і наполегливість –гасло воїна –інтернаціоналіста, учасника бойових дій, педагога, батька, друга, який прагне досягти висот у вихованні школярів, патріотів рідної незалежної України.
Наша профспілкова спільнота пишається тим, що в її освітянській сім’ї є така скромна, працелюбна, добросовісна людина. Тож бажаємо вам, шановний Іване Петровичу, козацького здоров’я, творчих злетів, поваги від учнів, колег та батьків. Нехай доля шле Вам добро, щастя, достаток, а віра, надія і любов будуть вірними супутниками на Вашому життєвому шляху. Хай тепло і затишок родинної оселі надійно захищає Вас від негараздів, а в майбутньому дарує ще багато наповнених корисними справами і земними радощами років.
П.Паскаль - голова Вільшанської районної
організації профспілки працівників
освіти і науки України Кіровоградської області
Крейтор Іван Петрович – вчитель історії Маловільшанської ЗОШ Вільшанського району Кіровоградської області, член профспілкового комітету.
Проходив службу на танковій заставі Кара-Камар у провінції Бадахшан м.Файзабад, до виведення радянських військ із Афганістану
Мінаков Сергій Володимирович,1967 року народження з червня 1985 року по серпень 1987 рік проходив службу у Кабулі, нині працює вчителем фізичної культури Веселівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Бобринецького району Кіровоградської області, член профспілкового комітету
Лаценюк Олександр Володимирович, вчитель фізики та трудового навчання Богданівської ЗОШ І-ІІІ ст. Ульяновського району Кіровоградської області, член Ульяновського райкому профспілки працівників освіти і науки України.
Проходив службу в ДРА (Баграм) з 22.02.1986 року по 12.11.1987 року.
Має нагороди: медалі «70 років Збройним силам СРСР», «Воїну інтернаціоналісту від вдячного афганського народу», «Відмінник ВВС»
