Профспілки, попри всі спроби деяких владців знівелювати їх значимість в очах суспільства, продовжують залишатися потужною силою, яка відстоює інтереси людей праці. Це підтверджується тими ж акціями протесту проти антисоціальних рішень влади, які можуть призвести до повного збідніння народу.
Одна з них відбулася наприкінці грудня в Києві. Профспілковий протест зібрав тисячі представників різних галузей економіки, які висловили своє обурення «безстроковою шоковою терапією» для українців, яка починає впроваджуватися Урядом і поставить трудівників та пенсіонерів на межу фізичного виживання.
Ситуація дійсно надзвичайно критична. Війна на Сході, загроза державності, криза в усіх галузях економіки, валютній сфері, дефіцит грошей у Держбюджеті — яких тільки викликів не поставив перед державою минулий рік. Долати їх необхідно, але ж не ціною повного зубожіння громадян, на плечі яких сьогодні намагаються перекласти помилки колишніх і теперішніх можновладців, результати безладу, створеного ними в країні.
Як у таких умовах домогтися соціальної справедливості й чи це взагалі можливо, — про це й наша розмова з головою Черкаського обкому профспілки працівників державних установ, заслуженим працівником соціальної сфери України Катериною Кучугурною.
— Катерино Луківно, 2014-ий рік минув під знаком Майдану, який об’єднав суспільство, згуртував людей у їхній боротьбі за свої конституційні права і майбутнє нашої держави. І профспілки взяли в ньому активну участь. От тільки кращого життя потому так і не відбулося. Навпаки, тепер на плечі наших громадян покладається такий тягар фінансових проблем, який вони чи й зможуть витримати — стрімке і багатократне підвищення тарифів на всі комунальні послуги, заморожування прожиткового мінімуму, мінімальної зарплати і пенсій, які й так не дотягують до визначеного ООН рівня злиденності, скорочення майже всіх соціальних гарантій тощо. Чи можуть профспілки хоч якось протидіяти цим рішенням влади?
— Федерація профспілок України робить усе можливе, щоб відстояти соціальні гарантії наших людей. Причому не тільки організовуючи людей на мітинги та акції протесту, тим самим доносячи голос народу до керівництва держави та українського політикуму. Ми вимагаємо, щоб урядові ініціативи не приймалися парламентом без належного їх обговорення з профспілками і суспільством.
Коли українці вийшли на Майдан, то це був у тому числі й рух проти авторитаризму в управлінні державою, властивий колишнім можновладцям на чолі з Януковичем. Повторення такого зверхнього ставлення до думки громади суспільством сьогодні вже не сприймається. Тим більше, коли йдеться про обмеження і навіть скасування соціальних пільг тим же ветеранам, студентам, іншим незахищеним верствам населення, коли працівникам бюджетної сфери — освітянам, медикам, культпрацівникам — планується зменшити зарплату трохи не вдвічі, а понад 100 тисяч учителів, вихователів у дитсадках взагалі можуть залишитися без роботи.
Так, сьогодні Україна опинилася в надзвичайно складній соціально-економічній ситуації. Агресія Росії на Сході, окупація нею Криму, енергетичні проблеми, зовнішні борги, які сягають уже трильйона гривень, — усе це негативно впливає на економічний потенціал нашої держави.
І паски, як-то кажуть, дійсно потрібно затягнути. Передусім — олігархам. Але ж не тим, хто й так ледь зводить кінці з кінцями, і кому соціальні пільги хоч якось допомагають вижити. При цьому альтернативні джерела наповнення бюджету в країни є. Це той же тіньовий бізнес, де працює понад чотири мільйони нелегальних працівників.
Детінізація їхніх доходів — це більше 100-та мільярдів гривень додаткових надходжень у казну держави щороку. А ще — за даними ФПУ близько 180 мільярдів гривень проходить по корупційних схемах — на хабарі та «відкати». Ніхто не контролює й відтік грошей в офшори. Запровадження податку з валового доходу великого бізнесу може забезпечити обороноздатність України. Тож, можливо, доцільніше працювати по цих напрямках і з них поповнювати фінансові резерви країни, а не створювати соціальну напругу в суспільстві?
— Кажуть, що у чиновників зарплата вже давно «заморожена». Хоча в це мало хто вірить.
— Але це дійсно так. Посадові оклади у держслужбовців та працівників органів місцевого самоврядування не переглядалися з 2008-го року. І сьогодні середня зарплата спеціалістів і завідуючих відділами серед державних службовців становить 2200 гривень, у місцевого самоврядування — 2600 гривень. Це нижче за середню зарплату по області й у 1,5 раза нижче, ніж в Україні. Протягом 2012-2014 років від Черкаського обкому профспілки було направлено 11 звернень до Прем’єр-міністра України, Верховної Ради України, 36 звернень від міськкомів та райкомів профспілки, 87 — від первинних організацій щодо недопущення відтермінування та призупинення окремих статей Закону України «Про державну службу», яким якраз і вирішувалося це питання. На жаль, — безрезультатно. А те, що в суспільстві формується недовірливе ставлення до держслужби, то, мабуть, комусь дуже потрібно таким чином нівелювати управлінську систему, яка є стрижнем державності. Разом із тим хочу наголосити: в переважній своїй більшості у нас працюють чесні й сумлінні люди, які роблять свою справу на високому професійному рівні.
— Але чи може профспілка захистити їхні трудові і соціальні права?
— Не тільки може, а й захищає. Так, минулого року шляхом консультацій між адміністраціями і профспілками вдалося запобігти безпідставним звільненням з роботи працівників Канівської міської ради, територіального центру соціальних допомог Соснівського району м.Черкаси, Драбівської райради, Інституту пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля, Черкаського міськвиконкому та інших. Активні дії профспілкового комітету Черкаської міськради по захисту інтересів працюючих при обговоренні в постійних комісіях проекту рішення міськради, яким передбачалося значне скорочення штатної чисельності працівників, не тільки захистили трудові права посадових осіб місцевого самоврядування, а й викликали масовий вступ до лав профспілки. Тільки за один день до профспілки вступило 50 працівників виконавчих органів міськради.
Отже, від конкретних дій профспілки залежить і довіра до неї. У нашій обласній профспілці 722 трудових колективи, і майже в усіх діють колективні договори. Членам профспілок надається юридична допомога. Тільки за останні два роки було надано понад 500 консультацій із правових питань. Допомагаємо зі складанням позовних заяв до суду щодо захисту трудових прав членів профспілки, систематично проводимо перевірки з дотримання законодавства про працю тощо. Не залишається профспілка й осторонь вирішення нагальних проблем нашого сьогодення. Членами обласної організації зібрано та перераховано понад 51-ту тисячу гривень родинам загиблих, потерпілих на Майдані, 13 тисяч гривень — у фонд «Відродження Будинку профспілок». Для батальйону «Черкаси» зібрано і використано більше 80-ти тисяч гривень. Взагалі ж фінансової допомоги українським військовим в АТО надано на суму понад 184 тисячі гривень.
Профспілка діє, відстоює і буде відстоювати конституційні права своїх членів, наскільки б це складно за сьогоднішніх умов не було. Ми — за проведення реформ, але вони не повинні порушувати конституційні права людини праці. І саме це є гарантією, що Україна піде по європейському шляху розвитку.
Інтерв’ю вела
Наталя Віргуш
Джерело: Черкаська обласна громадсько-політична газета «Черкаський край», №3 від 14.01.2015р.
