Це питання не знімається з порядку денного роботи парламенту з часу утворення незалежної української держави. Але за три десятиріччя спромоглися вносити тільки зміни до чинного трудового законодавства. Чому так відбувається, відповідь можна шукати в нашій ментальності - якось воно буде, не на часі.
Тривалий період вивчали досвід практик регулювання трудових відносин у різних країнах, обмінювалися поважними делегаціями, проводили семінари, круглі столи за участі сторін соціального діалогу, законопроєкти розглядали в Комітетах Верховної Ради України, але приходили нові народні депутати України, і всі напрацювання відкладали в архів.
За цей період в Україні запровадили елементи ринкової економіки, провели приватизацію державних підприємств, з'явилась нова категорія учасників трудових відносин - фізичні особи підприємці, набула небачених масштабів тіньова економіка, з'явилось нові для країни явища як борги по зарплаті, банкрутство, масова трудова міграція, дефіцити державного бюджету та фондів соціального страхування, нехтування роботодавцями колективними договорами та профспілками.
Сьогодні в черговий раз стоїть питання змін трудового законодавства. І профспілками підтримуються зміни. Головне щоб осучаснення трудового законодавства не погіршувало права працівників, стимулювало продуктивність праці, відповідальність роботодавця та працівника, а профспілки стали представниками трудових колективів у керівництві підприємств.
Для цього потрібен діалог сторін трудових відносин з депутатським корпусом парламенту та на територіях, а в період адміністративної реформи надважливо з керівництвом новообраних рад та об'єднаних територіальних громад.
Чи станеться покаже час. Свої пропозиції надсилаємо до Верховної Ради України, народним депутатам від Черкащини, місцевим радам.
Петро Шевченко,
Голова Федерації профспілок Черкаської області
