Під час чергового засідання робочої групи Верховної Ради України з доопрацювання проекту Трудового кодексу України та підготовки його до другого читання розглянуто поправки народних депутатів до 10 статей проекту.
У ст. 32 встановлено, що трудовий договір набирає чинності з дня його укладення, або дати, визначеної сторонами трудового договору.
Дискусія за участю роботодавців з одного боку і профспілок і науковців з іншого розгорнулася навколо того, щоб додатково включити до обов’язкових умов письмового договору поряд з найменуванням професії, спеціалізації і кваліфікації посади відповідно до класифікації професій включити також професійні стандарти, які на даний час лише починають розроблятися та запроваджуватись практикою.
Тому для того, щоб не допустити підміни класифікації професій професійними стандартами, які звужують можливості захисту працівників, цю поправку було відхилено.
- Саме класифікація на сьогодні більш досконала й на законодавчому рівні чітко встановлює державні вимоги до професій і таким чином можна чітко контролювати коло обов’язків працівника, щоб на примушувати його виконувати роботу, яка не відповідає його професії та кваліфікації, - прокоментував заступник Голови ФПУ Сергій Українець.
- Сторони детально обговорили, що конкретно може відноситися до обов’язкових умов трудового договору і підтримана пропозиція профспілкової сторони, внесена групою народних депутатів, стосовно того, щоб розширити і врахувати у трудовому договорі обов’язковими умовами – про небезпечні і шкідливі умови праці, що існують на робочому місці. Це необхідно для того, щоб визначати для працівників, які працюють у таких умовах розміри доплат за шкідливі або небезпечні умови праці, а також додаткові відпустки. Ця профспілкова пропозиція була врахована.
Депутати пропонували виключити ч. 3 зі ст. 33 щодо змісту трудового договору, яка би дозволяла вилучати з трудового договору додаткові умови, які можуть встановлюватися за згодом сторін, зокрема, ті, що стосуються умов праці, строку випробування, рівня професійної підготовки, умов перепідготовки і підвищення кваліфікації працівника, а також обов’язку роботодавця щодо поліпшення умов праці, побуту, надання працівникові інших соціальних благ. Робоча група це не підтримала виключення такого пункту, тому що у сторін трудового договору мають бути можливості щодо включення таких додаткових умов до трудового договору, які його поліпшують.
Також пропонувалося передбачити в трудових договорах так звану умову про не конкуренцію, тобто обмеження у певних випадках права працівника працювати за сумісництвом за своєю професією, що фактично означає заборону на професію, тому ця пропозиція за наполяганням профспілок була відхилена.
Члени робочої групи дійшли спільної думки про те, що з ч. 4 Ст.33 потрібно вилучити положення щодо надання сторонам трудового договору права тлумачити умови трудового договору. Оскільки після укладення трудового договору працівник стає підлеглим роботодавцю, його легше схилити до таких змін, які можуть докорінно змінити зміст трудового договору, і можливо погіршити стан працівника. Тому робоча група підтримала поправку стосовно виключення цієї норми.
Дискусію викликала пропозиція роботодавців про те, щоб надати право укладати трудовий договір і у письмовій і в усній формі. У проекті ТК передбачена тільки письмова форма. Загальний висновок – вважати, що трудовий договір має обов’язково укладатися у письмовій формі.
У ст. 35 проекту ТК залишилася норма, що типові трудові договори затверджуються у випадках, передбачених законом, відповідними центральними органами виконавчої влади, коли такі договори укладаються в галузях атомної енергетики, хімічного виробництва, морського або авіаційного транспорту, тобто там, де некомпетентне виконання своїх обов’язків фахівцями може викликати небезпечні наслідки як для самих працівників, так і навколишнього середовища.
Низка пропозицій народних депутатів стосувалася зміни строків та умов випробувального терміну при прийнятті працівників на роботу, зокрема, у проекті ТК пропонувалося встановити строк випробування за робітничими професіями до 1 місяця, для інших категорій працівників – до 3 місяців, і до 6 місяців для керівників, їх заступників, головних бухгалтерів та інших категорій у випадках, передбачених законом. Пропонувалося також у окремих випадках збільшити строк випробування аж до 12 місяців, але результатом дискусії стало ухвалення рішення щодо встановлення випробувального строку для робітників – до 1 місяці, для інших категорій до 3-х місяців і не більше.
Члени робочої групи вирішили, що для визначення ділових якостей претендента на робоче місце та його відповідального ставлення до своїх обов’язків такого строку цілком достатньо.
Також була врахована пропозиція Міністерства соціальної політики і профспілок стосовно того, що коли у результаті випробування приймається рішення відмовити працівнику у прийомі його на роботу, то вона має укладатися роботодавцем письмово з викладенням причини відмови, щоб при потребі працівник міг звернутися до суду та захистити свої права, якщо він вважає, що йому було відмовлено у прийнятті на роботу безпідставно.
25 грудня ц.р. робоча група збереться на своє сьоме засідання.
Прес-центр ФПУ
