ДРАПЯТИЙ

«Шановні спілчани, поважні читачі! Настав новий, знаковий для профспілкового руху, 2016 рік. Цьогоріч відбудеться VII з’їзд Федерації професійних спілок України, на якому ми підіб’ємо підсумки п’ятирічної роботи, поділимося власними напрацюваннями, досвідом праці та боротьби, окреслимо шлях і завдання на майбутнє.

Слід зазначити, що за період 2011– 2015 років профспілкова єдність посилилася, відчутною є наша солідарність та взаєморозуміння. Часи, які пережили ми і країна, були часами нелегких випробувань та знакових подій: відбулася Революція гідності проти свавілля і безчинства влади, анексовано Крим, тривають військові дії на сході України. Сотні героїв полягли на Майдані і в боях за те, щоб у країні панували правда і справедливість, повага до людини, а не ідолопоклонство брехні, грошам і свавіллю, щоб в Україні були мир і єдність. Серед них найбільше простих, щирих і чесних синів і батьків, працівників підприємств і установ, трудівників сіл і міст. Пам’ять про них – це наша совість і дороговказ, як жити та працювати завтра і в майбутньому.

У цьому контексті хочу зупинитися на цьогорічних завданнях ФПУ щодо членських організацій у Донецькій та Луганській областях, які опинилися в складних умовах АТО. Відбулися зустрічі на рівні керівників профспілкових організацій областей і органів влади, створено ініціативні ради, триває відродження і реєстрація профорганізацій, найближчим часом проведемо організаційні заходи й установчі конференції із створення та відновлення обласних профоб’єднань. Ми не залишаємо своїх спілчан, які переїхали на материкову частину України з Криму та Донбасу, сприяємо як у працевлаштуванні, так і вирішенні соціально-побутових питань.

Впродовж 5 років профспілки працювали заради людини праці, задля збереження трудових колективів, й на різних етапах і стадіях відстоювали та продовжують відстоювати законні права людей. Від традиційних круглих столів перемовин, діалогів ми перейшли до більш радикальних дій, трудових спорів, акцій. Усе це викликано, на жаль, продовженням наступу так званої «нової» влади, а по суті рудиментів старої олігархічної корумпованої системи, на права людей праці та всіх громадян. Працьовитий народ замість отримувати гідну зарплату за свою працю привчають принизливо стояти в чергах за субсидіями, ходити з простягнутою рукою і вклонятися чиновникам. Влада, яка все більше поклоняється всесвітньому капіталу, зневажаючи власний народ, повинна зрозуміти, що людське терпіння теж має межу, але є й організації, покликані захищати простих людей, – це профспілки, інші фахові та громадські об’єднання і територіальні спільноти.

Профспілковий рух сьогодні переживає власне випробування і становлення в жорстких умовах, коли відбувається наступ не тільки на окремих спілчан, профспілковців, а й також на профспілкові організації, їх об’єднання. Цим нас не залякати і не зупинити. Революція гідності вбила у багатьох серцях почуття раба, і це треба затямити тим, хто прагне не помічати нового часу і нових гідних громадян своєї країни.

Ми боролися і будемо боротися за робочі місця та гідну заробітну плату, на яку можна утримувати сім’ю, сплачувати за правдиві, відповідно до їх рентабельності, комунальні послуги, за безпечні умови праці. Адже в Україні достатньо ресурсів, як, до речі, заявляли можновладці, коли перебували в опозиції, апелюючи до попередньої влади, зокрема власного газу, електроенергії, води, аби знизити на них тарифи.

Ми виступали проти знищення підприємств і галузей, проти так званої «оптимізації» бюджетних установ і «ефективних» реформ, що ведуть до масового вивільнення і чергового скорочення працюючих, до безробіття і бідності в селах та містах. Проте, влада приймає стратегії подолання бідності, привчаючи нас до слова «бідність» замість стратегії зростання добробуту українців, а слово «найманий працівник» скоро можна буде замінити на слово «наймит», таке близьке і властиве «багачам».

За наші пропозиції до законодавства про збереження і непогашення трудових і соціальних прав від влади ми побачили «систему» законодавчих ініціатив, спрямованих проти профспілок, «покращення нам умов діяльності», аби менше «пхали носа» до трудової, соціальної, економічної політики. Та ще дуже захотілося прибрати до «державних» рук санаторії та інші соціальні об’єкти, які працьовиті люди створювали роками, мабуть, для ефективного управління, але в «державно-приватно-власній» формі, бо нічого вже красти.

Проте, мусимо розчарувати «наших» опікунів і партнерів, що людське те мусить служити народу, так учить Біблія, і так пише Конституція України. А ми, профспілки, конституційна і захисна організація, будемо діяти виключно в рамках закону і по справедливості, адже йдемо в Євросоюз, а там такі правила шанують і культивують.

Федерація профспілок України – це не профспілкові чиновники, це понад 6,5 млн працьовитих людей усіх галузей і сфер діяльності, сіл і міст. Скорочено ФПУ – це Фундамент Працьовитої України, Форпост Працьовитого Українця, Флагман Працезахисту Українців. Ми не працюватимемо на догоду комусь. Ми за працю і єдність народу на користь сильної держави, на благо та добробут народу України.

Напередодні VII з’їзду ФПУ за участю всеукраїнських профспілок, профоб’єднань, профорганізацій, спілчан, працівників апарату ФПУ підготовлено низку програмних документів, зокрема «Програму дій ФПУ на 2016–2021 роки», «Стратегію модернізації ФПУ та членських організацій». На Президії ФПУ, що відбулася 24 грудня, прийнято рішення об’єднати їх у єдиний стратегічний програмний документ «Стратегія діяльності Федерації професійних спілок України на 2016–2021 роки. Європейський вибір». У зв’язку з внесенням змін до законодавства, вноситимуться зміни і до Статуту ФПУ. На з’їзді планується розглянути резолюції, які попередньо вже розглянуто Президією ФПУ, зокрема «Розвиток соціального діалогу – єдиний шлях для забезпечення сталого економічного і соціального розвитку країни», «Профспілки – за європейський вибір України», «Молодь – майбутнє профспілок».

2016 рік для нас є відповідальним, має ще більше нас об’єднати та згуртувати. Нашими партнерами мають стати якомога більше громадських організацій, формувань та об’єднань – усі ті, хто займається економічними, соціальними та трудовими питаннями, науковці. Ми маємо скоординувати свої дії і зусилля з духовними інституціями. Зокрема, з релігійними організаціями щодо такого ганебного явища, як невиплата заробітної плати, на що церква заявляє владі, що це великий гріх і приниження людини як Божого творіння.

Ми сильні традиціями своєї організації, структурною побудовою, досвідом роботи і профспілковим активом, сильні своєю історією і єдністю, тож наступні 5 років мають стати роками перемоги поваги до людини праці над поклонінням капіталу.

Цього року, окрім традиційних інструментів і засобів нашої діяльності та боротьби, ми на озброєння беремо духовний меч справедливості і щит святої віри. Тому хочу завершити поступ у Новий рік і Різдвяний час до Водохреща словами з Послання святого Апостола Павла до ефесян:

Зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його!

Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських.

Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби.

Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати.

Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности, і взувши ноги в готовість Євангелії миру.

А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого.

Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже.

Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться у Дусі, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх».

 

ФПУ послідовно виступає за мир, стабільну і демократичну Україну, повагу держави і суспільства до людини праці, її гармонійний і вільний розвиток, дотримання владою та роботодавцями конституційних прав і свобод громадян. ФПУ виступає за розбудову України на засадах солідарності, єдності, рівності, соціальної справедливості та демократії, за стійке економічне зростання, повну зайнятість, якісні робочі місця, справедливу оплату праці та оподаткування, високої якості громадське обслуговування, освіту та навчання, ефективне державне управління, гендерну рівність.

 

 

Олена ОВЕРЧУК, «ПВ»