Інтерв'ю з Головою профспілкової організації Івано-Франківського Центру технічної освіти №1 Іриною ПАХУЛЬСЬКОЮ
Центр технічної освіти №1 в м. Івано-Франківську один з кращих професійних закладів в Україні, з багатою навчальною та практичною базою. На доброму рахунку й тутешня первинна профспілкова організація, яку понад 15 років поспіль очолює викладач професійної підготовки Ірина Пахульська. Попри те, що первинка Центру нараховує понад 600 членів, голова профспілки виконує цю роботу на громадських засадах. Але це аж ніяк не применшує зроблених справ.
Побувавши в Центрі разом із Зіновієм Павлишиним, головою обласної організації працівників комунальної сфери, до якої належить ЦТО №1, почули чимало теплих відгуків про профспілку і її лідера. Тож, не проминаю нагоди поспілкуватися з Іриною Зіновіївною про те, чим живе нині первинка, які справи є для неї першочерговими, й власне, чому погодилася на таку, не секрет, не просту громадську ношу.
- Чому я погодилася стати головою профспілки? – на мить задумується співрозмовниця, і розповідає. - Якщо згадати перший термін, коли мене, ще зовсім молоду, обрали головою, скажу відверто, я навіть не розуміла що це за робота, з чим вона пов’язана? Якраз тоді проходила реорганізація училища. Можна сказати, що профспілкова організація була, але вона не працювала.
Погодилася тому, що, по-перше, було приємно, що колектив довірив мені цю роботу. По-друге, хтось мусить цю роботу вести, переконували на зборах один одного колеги. Всі чекали моєї відповіді, я просто не могла відмовитися.
- І яким був ваш початок?
- Насправді, початок був дуже не простий. Довелося починати з нуля: виготовляти організаційні документи, печатку організації. В касі не було жодної копійки. А членами організації виявили тоді бажання бути 30 осіб. Разом ми зібрали кошти готівкою, щоб почати щось робити.
Далі для мене стало важливим зрозуміти, шо я маю робити на своїй посаді. Тому, почала контактувати з обласною профспілкою, з досвідченими в цій справі колегами. Мене навчили. Мені розказували. Це велика заслуга, найперше, обласної профспілки, що я знайшла потрібну нішу в роботі. З тих пір і дотепер є намагання бути в центрі життя наших спілчан.
- Хто є членами вашої профспілки?
- Членами нашої профспілки є і дорослі працівники, і учні училища.
Як я вже згадувала, ми починали свою роботу з 30 дорослих членів профспілки. Разом нас всіх на сьогодні понад 600.
У нас діє окремо учнівська профспілка, щоб її члени відчували себе вільними, в той же час відповідальними за свої дії і рішення. Роботи в профспілці багато, буває непросто вирішувати ті завдання, які виникають.
- Можете про це сказати детальніше?
- Так, звичайно. Наприклад, цими днями проходив конкурс «Снігова королева», і наші учні брали в ньому активну участь. Само собою виникає питання нагород для учасників і переможців. Потрібні кошти. Я, як голова профспілки і наш профактив, разом з учнівською профспілкою, займаємося такими питаннями. Ми завжди присутні на таких конкурсах і завжди підтримуємо їх.
Інше. У нас чимало випадків, коли викладачі і учні хворіють, є, котрим необхідні операції. Ми всі живі люди. Тому відгукуємося на такі потреби, надається потребуючим матеріальна допомога, як дорослим членам профспілки, так і учням. В учнів помирають батьки. Зараз напружені часи. По мірі можливості стараємося також допомогти. Були такі нюанси, що мама телефонує і каже зі сльозами, що не має за що дитину відправити на навчання. Ми таких діток також не залишаємо сам на сам з бідою.
Важливий спільний відпочинок, спілкування учнів у неформальній атмосфері. Обов’язково один раз в рік, у кінці навчального року, це червень місяць, усім колективом виїжджаємо кудись на екскурсію. Організовуємо свято.
Ну і, звичайно, на день вчителя, на день побутовика є матеріальна допомога.
Свято матері, День захисника Вітчизни – це святкові дійства і подарунки. Як і на Миколая, на Новий рік – всіх чекають подарунки і свята.
- Що найважче у роботі профспілкового лідера?
- Я –практик. Мене годують мої уроки, викладацька робота, яку дуже люблю. А робота профспілки вимагає багато часу, уваги задля вирішення різних і культурологічних, і соціальних питань. Мені на все часу просто не вистачає, тому маю відчуття, що можна і те, і інше зробити краще. Як я бачу. Тому, вважаю, в нашому великому колективі мав би працювати звільнений голова профспілки. Але, це мають вирішити загальні збори всіх членів.
- Що ви викладаєте?
- Насамперед, перукарську справу. Я маю великий досвід цієї роботи. Працювала майстром виробничого навчання тут. А взагалі - я починала в нашому колишньому училищі з учня. Навчалася. Потім - працювала на підприємстві в перукарні. Далі – повернулася в училище, як майстер. І ось, чимало років уже працюю викладачем перукарської справи.
- Що скажете про сьогоднішніх учнів?
- Навіть з тих учнів, яких ми набрали в цьому навчальному році, скажу, що
прийшли дуже гарні випускники шкіл, з високими балами атестатів. Щоправда, одні дівчата. хлопців цього року не маємо.
Мені з дітьми легко працювати. Це поклик моєї душі.
- Як співпрацює профспілка з адміністрацією?
- Я хочу тільки подякувати за активну співпрацю. Донедавна у нас директором був Казимирів Богдан Володимирович. Зараз він пішов на пенсію, його контракт закінчився. Він дуже допомагав і завжди рахувався з профспілкою. Зараз буде новий директор, я би бажала йому бути таким же, професіоналом своєї справи і в той же час людиною з великим серцем, яким був всі ці роки при посаді Богдан Володимирович.
В цьому колективі я працюю більше 30 років. Гарний колектив, гарні люди, за таких умов всім комфортно працювати і вчитися. Чи не тому наш Центр проф.техосвіти один з кращих в Україні.
Я себе не бачу звільненим головою профспілки. Я би більше працювала з учнями.
- Де реалізують себе ваші випускники?
- Це й справді, чи не найважливіше наше питання. Багато випускників себе реалізовують в перукарнях нашого міста. Але є нюанси, що часто підприємці їх не працевлаштовують. А праця без оформлення – це незахищеність і безперспективність. Останніми роками багато випускників виїхали за кордон і там працюють перукарями. Дуже задоволені.
Ті, які залишаються вірні обраній спеціальності, і залишаються в Україні, часто відкривають свої перукарні в селах, навіть у своїх домівках.
- Інші спеціальності такі ж витребувані?
- Аж ніяк. Колись у нас була спеціалізація «Взуттєва справа», зараз, з причини, що нема такого виробництва в області, професія стала не витребувана й здобуття спеціальності, відповідно, також. Так само було і зі «Швейною справою».
На щастя, ми почали співпрацю із закордонними фірмами, також з нашим туристичним комплексом «Буковель», тому, маємо замовлення, є учні, які прийшли здобути цей фах. Зрештою, бачимо гарні тенденції, що з’являються нові ательє, осучаснені, це тішить.
Час не стоїть на місці. Нас чекає велика реорганізація в освіті, зокрема в профтехосвіті, тож залишається сподіватися, що все буде на краще.
-Хай так і буде. Дякую за розмову.
І насамкінець, трошки статистики:
У навчальному закладі ЦТО №1 діють 6 гуртків художньої самодіяльності, в яких задіяні 205 учнів 3 спортивні секції , в яких задіяно 110 учнів, 3 гуртки – навчального закладу мають звання «Зразковий художній колектив»:
Вокальний гурт «Галичанки»; Театр –студія художнього дизайну «Стиль і мода»; Дизайн-студія «Veritas»:
Найкраще, про ефективність виховної роботи Центру ПТО№1 свідчать результати участі учнів в цьогорічних обласних конкурсах: обласний конкурс поезії серед учнів ПТНЗ -І місце; обласний конкурс театрів фольклору та драматичних колективів ПТНЗ - ІІІ місце; Обласний конкурс серед учнів ПТНЗ «Пісенний вернісаж»-ІІІ місце; Обласний конкурс – фестиваль аматорських колективів ПТНЗ: ІІІ місце-хор; ІІ місце-народна хореографія; ІІ місце- ансамбль пісні і танцю.
Обласний конкурс стіннівок та плакатів :
- до Всесвітнього Дня боротьби зі СНІДом- І місце.
Огляд - конкурс стройової пісні та строю учнівської та студентської молоді - ІІ місце ; конкурс «Юніор бізнесу 2017» в рамках українсько-польського проекту «Активна молодь на ринку праці» - ІІ місце; Огляд-конкурс на кращий стан фізичного виховання у навчальних закладах області- ІІ місце.
Марта Павлишин,
м. Івано-Франківськ
