7 грудня пізно увечері Парламентом ухвалено Державний бюджет України на 2018 рік. Майже вперше у практиці законотворчої діяльності ВР це зроблено вчасно. В Уряді кошторис назвали бюджетом економічного зростання, яким передбачено ріст ВВП на 3%.
Документ поки що офіціально не опублікований, але вже зараз можна зробити оцінку щодо врахування у ньому профспілкових вимог і пропозицій, спрямованих на соціальний захист працівників.
Коментує Голова СПО об’єднань профспілок, Голова ФПУ Григорій Осовий.
- Профспілки традиційно із самого початку бюджетного процесу, ще на етапі формування весною Бюджетної резолюції, активно включились до роботи над ним. У послідовному діалозі з урядовцями, народними депутатами, нам вдалось довести профспілкові пропозиції і вимоги до Держбюджету. Представниками ФПУ у Верховній Раді України Сергієм Капліним і Вадимом Івченком усі вони були передані до законопроекту і під час його підготовки до другого читання основні соціальні показники підтримав бюджетний комітет ВР. Депутати з порозумінням поставились до необхідності пошуку можливостей підвищення соціальних гарантій і стандартів: величини прожиткового мінімуму, мінімальної зарплати, фінансування підприємств вугільної промисловості і лісового господарства, освітньої сфери, охорони здоров’я, на чому особливо наполягали профспілки. Зазначу, що загальна сума додаткових виплат бюджету на їх реалізацію становила, за розрахунками Мінфіну, близько 400 млрд.грн. на рік.
Але цього разу постатейного обговорення депутатських пропозицій до Держбюджету у сесійній залі не відбулось, тому ми можемо говорити лише про часткове врахування наших вимог в ухваленому остаточно документі.
У бюджеті передбачене на 16% підвищення мінімальної зарплати – з 3200 до 3723 грн., що перевищує прогнозований рівень інфляції на 2018 рік – 9%.
Однак, цей розмір зарплати є меншим, ніж об’єктивно розрахований ФПУ на основі чинної законодавчої бази розмір прожиткового мінімуму –в 4023 грн. Встановлення саме такої мінімальної зарплати з 1 січня 2018 року вимагали профспілки. Незважаючи на те, що парламент нас не підтримав, все ж таки вдалося досягнути компромісу:
- пунктом 17 Прикінцевих положень Держбюджету-2018 передбачено, що Уряд зобов’язаний на основі моніторингу виконання Держбюджету за підсумками першого кварталу розглянути можливість додаткового підвищення розміру мінімальної заробітної плати.
Нагадаю, що і Прем’єр і Президент неодноразово заявляли, що цей показник на 2018 рік має становити 4.100-4.200 грн. Якщо таке підвищення відбудеться вже навесні, а не наприкінці наступного року, це було б для нас задовільним результатом. Але ми повинні бути готові як до переговорів з цього приводу, так і до активних дій.
Доречи мінімальна зарплата в усіх країнах є запобіжником поширення бідності серед працюючих. І встановлення її у нас на рівні 4.100 у перерахунку на курс долару США це означало би мінімально суму денного доходу у 5 дол., який визначений ООН як межа злиденності. Наша держава взяла на себе зобов’язання щодо цілей розвитку до 2030 року одною із цілей - скорочення бідності, а зарплата – це самий дієвий інструмент запобігання бідності. Наразі ми маємо сумну статистику, що кожний 5-й працюючий має трудовий дохід менший за межу бідності.
У процесі підготовки проекту Держбюджету до другого читання деякі видатки на соціальні потреби було збільшено, зокрема віднайдено компроміс стосовно фінансування навчальних закладів 1-2 рівня акредитації, трудові колективи яких проводили активні дії у стін Кабміну, і були підтримані профспілками. Фінансування їх діяльності з Держбюджету здійснюватиметься у разі згоди приєднатися до закладів III-IV рівня акредитації. На це потрібно більш як 5 млрд.грн.
З чим категорично не погоджуються профспілки?
Насамперед з тим, що тарифна ставка 1-го розряду працівника бюджетної сфери залишається на рівні трохи більше 1.700 грн., що є менше 50% від розміру мінімальної зарплати. Фактично за межею бідності лишаються освітяни, медики, працівники сфери культури, соціального забезпечення, - майже 0,6 млн. спілчан.
Наша позиція – базова ставка ЄТС має бути підвищена до рівня мінімальної зарплати. Тому профспілки й надалі боротимуться за це. Ми вже розпочали консультації з урядовцям стосовно запровадження окремих систем оплати праці в освіті (згідно з новим законом про освіту), в охороні здоров’я, інших бюджетних галузях. Сподіваюсь, що така робота вже буде проведена у 1-му півріччі наступного року, щоб до початку нового бюджетного процесу на 2019 рік нам підійти з напрацьованими параметрами і механізмами формування заробітної плати бюджетників.
Хочу закликати роботодавців до усвідомлення того, що у разі не підвищення зарплати українським працівникам до розмірів, що є на ринку інших країн, це призведе до відтоку робочої сили з нашої країни та непоправної втрати трудових ресурсів. На мій погляд, зарплата для кваліфікованого працівника на сьогодні має бути не меншою ніж 500 євро на місяць. Наразі за статистикою, по рівню зарплат Україна посідає останнє місце серед європейських країн. Середньостатистичний український працівник сьогодні отримує на руки приблизно 190 євро, тоді як у наших сусідів, країнах ЄС – від 400 до 800 євро, а у сталих країнах Євросоюзу – від 1800 до 4200 євро.
Профспілки також не задоволені тим, що фінансування освіти у Держбюджеті наступного року передбачається в обсязі – 6,7% ВВП, що є меншим, ніж передбачено законом про освіту, – у 7%, а це втрата майже 5 млрд.грн. Тим не менше відбудеться підвищення зарплати вчителям на 25% (у 2017 році було на 50%).
На жаль, за останні роки Україна значно понизилась у світових рейтингах по охороні здоров’я і цього року ми на 135 місці серед 148 країн, в яких проводилась оцінка стану охорони здоров’я, тому медична реформа Україні вкрай потрібна, але вона має проводитись прозоро і на зрозумілих для суспільства умовах, а також передбачати належне фінансування.
Серед галузей соціального сектору найгірше фінансування у охорони здоров’я – лише на рівні 3,5% ВВП, тоді як законом визначено – 5%, а відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я – бюджетне фінансування має бути не меншим як 7% від ВВП держави.
Профспілки не задовольняють обсяги фінансування вугільної промисловості. Не вирішеним лишається питання фінансування лісового господарства у південних регіонах України. Фактично заморожена програма кредитування доступного житла, на що у бюджеті передбачено лише 100 млн. грн. при потребі щонайменш у 1 млрд. грн. та ін..
Пропозиції профспілок щодо збільшення фінансування соціальних статей бюджету не підтримуються нібито через відсутність для цього коштів. Хоча насправді ми знаємо, які колосальні резерви приховані у тіньовій економіці, які вони є у вдосконаленні фіскальної політики, у диференціації розміру податків в залежності від статків, як це робиться у європейських країнах, в оподаткуванні капіталів, що вивозяться до офшорів тощо. Натомість ми бачимо, що у бюджеті на наступний рік передбачено значне підвищення – не на відсотки, видатків на фінансування народних депутатів України, діяльності Адміністрації Президента, Генеральної прокуратури, правоохоронних органів, ДФС та ін.
На мій погляд, це лише ілюструє, що ставлення до працюючої людини, яка створює ВВП країни, у нас поки ще не є головним пріоритетом державної політики. Тому профспілки, як правозахисні організації мають наполегливо переконувати владу і бізнес, що саме гідна праця і зарплата мають стати домінуючими цінностями для того, щоб в Україні існували соціальна справедливість та повага до людини праці.
Хочу запевнити, що з прийняттям Держбюджету по всіх питаннях, що порушують профспілки, роботу не завершено. Зокрема, у протоколі доручень після зустрічі представників профспілок з Прем’єр-міністром України Володимиром Гройсманом 7 листопада ц.р. дані конкретні доручення керівникам центральних органів виконавчої влади – продовжити роботу з пошуку можливих шляхів вирішення зазначених проблем. Ця робота знаходиться на постійному контролі ФПУ і галузевих профспілок, подальшу тактику дій визначить Президія ФПУ, яка збереться на засідання 21 грудня ц.р.
Прес-центр ФПУ
