Україна і 185 країн світу, що входять до Міжнародної організації праці, 28 квітня відзначають Всесвітній день безпеки і охорони здоров’я на роботі.
Життя і здоров’я людини - це найвищі цінності, які потребують докладання великих зусиль для їх захисту, про що світові нагадала пандемія коронавірусної хвороби COVID 19, яка яскраво висвітлила найкритичніші проблеми в організації такого захисту і ставлення до нього як в Україні так і в світі.
В цей день схиляємо голови перед світлою пам’яттю наших співвітчизників, які загинули на роботі, працюючи у різних сферах економічної діяльності.
Цього року цей день особливий, так як ми поряд з іншими, будемо згадувати працівників, які померли від коронавірусної хвороби, інфікувавшись на роботі.
У зв’язку з тим, що під час цієї безпрецедентної кризи в Україні, як і в більшості країн Європи запроваджено локаут (жорсткі обмеження в діяльності), працівники сфери громадського обслуговування і багато інших продовжують ризикувати життям, забезпечуючи безперервну роботу основних служб. На жаль, значна кількість тих, хто перебувають на передньому краї, заплатили за це найвищу ціну. Зокрема, це медичні працівники, що обслуговують хворих на коронавірусну хворобу у яких ризик захворіти є найвищим. У Міжнародний день пам’яті працівників згадаймо і їх хвилиною мовчання, запаленою свічкою, як людей, які принесли себе в жертву, рятуючи життя іншим.
Разом з тим, 28 квітня – це не тільки день пам’яті, але і день боротьби за права працівників в усьому світі, чиє здоров’я і життя поставлені під загрозу. В полі зору інформаційно-роз’яснювальних кампаній, у яких активну участь беруть профспілки, знаходяться питання умов праці і стану безпеки на виробництві, дотримання прав працівників, потерпілих від нещасних випадків і професійних захворювань, працівників, які працюють у шкідливих і важких умовах праці. Привертається увага суспільства до проблем у сфері охорони праці, до кількості і тяжкості травм, хвороб та смертей, пов'язаних з трудовою діяльністю.
Профспілки займали і займають активну позицію в питаннях вирішення в Україні проблем державного нагляду у сфері безпеки і гігієни праці (БГП), який до цього часу не відповідає ратифікованим Україною Конвенціям МОП №81 і № 129 про інспекцію праці, в питаннях формування відповідальної державної людино центричної політики у сфері БГП, яка на сьогодні не являється предметом уваги у планах діяльності Уряду, окрім заходів із запобігання поширенню коронавірусної хвороби.
Не дивлячись на серйозність пандемії COVID 19, багато працівників основних служб громадського обслуговування і в першу чергу – медичні працівники не забезпечені захисними засобами і обладнанням. І це не тільки медперсонал, який підпадає під дію вірусу, але й комунальні працівники, працівники інших аварійних служб, прибиральники, тюремні охоронці та багато інших. Нестача кадрів, неадекватні можливості і бюджети, а також емоційна напруга ставлять під загрозу психологічне благополуччя тих, хто знаходиться на «передній лінії». Федерація професійних спілок України низько вклоняється працівникам, які сьогодні з ризиком для свого здоров’я і життя захищають усіх нас.
Але від однієї вдячності не зникнуть професійні ризики, які шкодять здоров’ю і забирають життя все більшої кількості працівників, які знаходяться «на передовій». Вкрай важливо, щоб закони і колективні договори з охорони праці виконувались належним чином. На жаль, пандемія з’явилася в Україні в той час, коли її медична галузь багато втратила в результаті недолугої реформи. Зокрема:
- знищено санітарно-епідемічну службу, а по великому рахунку – епідемічну і гігієнічну безпеку держави через що постраждали тисячі людей від інфекційних хвороб, харчових отруєнь. Безповоротно втрачені досвідчені кадри санітарних лікарів і вже 5 років поспіль в Україні не навчаються лікарі–епідеміологи;
- скорочено чисельність медичних працівників – головного ресурсу здоров’я громадян, а також кількість медичних закладів у сільській місцевості, які були зачинені у процесі «оптимізації мережі», що призвело до значного ускладнення доступу громадян до отримання вчасної кваліфікованої медичної допомоги;
- ігнорується медична наука. З початком другого етапу реформи фактично унеможливився доступ вчених вірусологів та інфекціоністів до клінічних баз, де перебувають хворі, яким сьогодні найбільше потрібна їхня допомога. І все це у період пандемії! Проведений новим керівництвом МОЗ аудит медреформи показав, що реалізація її другого етапу може призвести до подальшого скорочення медиків і зниження їхніх зарплат.
Високий рівень захворюваності на COVID 19 серед медичних працівників (майже третина від загальної кількості офіційно підтверджених випадків захворювання) свідчить про нестачу засобів індивідуального захисту, або їх низьку якість.
На ситуацію відреагували бізнесмени-волонтери, профспілкові обє’днання і організації, які організували транспорт для доставки медичних працівників на роботу і з роботи, виробництво спецкостюмів, ремонт кисневих систем, закупівлю комп’ютерів для опрацювання результатів ПЦР-тестів, постачання засобів індивідуального захисту та інших необхідних виробів і обладнання медичного призначення.
Федерація професійних спілок України закликає Уряд, роботодавців, органи місцевої влади, керівників медичних установ, комунальних, пенітенціарних та інших установ і служб громадського обслуговування зробити усе можливе, для фізичного і соціального захисту працівників, які в умовах карантину і надзвичайної ситуації з ризиком для життя виконують дуже важливі соціальні функції. А у разі лабораторно підтверджених випадків інфікування COVID 19 працівників, пов'язаних з виконанням професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику такого інфікування, забезпечити їх належне розслідування як випадків гострого професійного захворювання відповідно до Порядку, встановленого чинним законодавством, щоб забезпечити страхове покриття для працівників, які захворіли, а також для членів сімей працівників, що померли від цього захворювання.
Об’єднуємо зусилля для зупинення пандемії і подолання її наслідків!
Пам’ятаємо про мертвих – боремося за живих!
Федерація профспілок України