Таке життєве кредо закарпатця Володимира Ількова
Протягом 45-річної діяльності в галузевій профспілці голова Закарпатської обласної організації профспілки працівників лісових галузей Володимир Миколайович Ільков завжди наполегливо турбується про значне покращення життя, праці та відпочинку трудівників лісової галузі нашого краю. Ті, хто працював або спілкувався з профспілковим лідером, твердять, що він – людина щедрої душі. Інші визначають його діловитість, ініціативність, принциповість, компетентність як знаного фахівця лісової галузі та профспілкової роботи. А ще тому, що він пройшов трудовий шлях від токаря вузькоколійки колишнього Усть – Чорнянського лісокомбінату до голови робітничого комітету профспілки цього підприємства – одного з найбільших у Закарпатті, а згодом - голови обласної організації профспілки. Оцінюючи позитивні риси характеру Володимира Ількова, голова Закарпатської облпрофради Іван Король висловився так: «Не знав він зроду легкої роботи, за вдачею – підкорював вершин, складні на себе завжди брав турботи, бо він – лісник від Бога й свого краю син». Безперечно, в усьому цьому є рація. Адже у Володимира Миколайовича – справді відкрите людям серце.
У вирі щоденних турбот
Профспілкова діяльність Володимира Ількова розпочалася в квітні 1969 року, коли після трудового загартування на посадах слюсаря з ремонту лісозаготівельно
Будні голови профкому справді були неспокійними. Головне - сприяти забезпеченню виконання плану лісозаготівлі. Запорукою цьому була висока організованість колективу, міцна трудова дисципліна, створення належних умов і охорони праці, повноцінне харчування лісорубів тощо. До того ж, 23 цехові комітети профспілки, близько 140 профгруп комбінату, які об’єднували майже 3,5 тисячі членів профспілки, були створенні в структурних підрозділах, розташованих високо в горах. Спробуй охопити їх своїм впливом! І вихід було знайдено. Після кожного робочого дня лісозаготівельни
У компетенції профкому також були питання забезпечення роботи робітничої їдальні, водолікарні, клубу, бібліотеки. Досить згадати відомі (навіть за кордоном) ансамбль ветеранів війни і праці «Фронтова пісня», оркестр народних інструментів. А ще – проведення спортивно – масових заходів, опікування місцевою футбольною командою «Лісоруб», шефство над місцевою школою, організація оздоровлення дітей, депутатство в Усть – Чорнянській селищній раді… Всюди намагався встигнути. «Душа –людина» - казали про нього мешканці Усть – Чорної, Лопухова, Руської Мокрої, Комсомольська. Коли ж восени 1998 року ці населені пункти потерпіли від страшної повені, Володимир Ільков з перших днів був в епіцентрі стихії, чим міг допомагати людям, організовував їх вивезення з міст підтоплення, доставку їм усього необхідного. І це далеко не повний перелік добрих справ, зроблених ним за понад 30 років роботи в профспілковому комітеті.
Через труднощі – до реальних результатів
Наприкінці 90-х років підприємства лісових галузей нашого краю переживали важкі часи. Зміна форми власності, скорочення виробництва, а подекуди і ліквідація підприємств, нехтування окремими новими власниками людського фактору...
У 2000-му році головою Закарпатського обкому профспілки працівників лісових галузей було обрано Володимира Ількова. Відразу ж узяв на озброєння нову стратегію – соціального партнерства на всіх рівнях, відновлення втрачених позицій. На власній автівці об’їздив усі підприємства лісових галузей, обговорював з керівниками існуючі проблеми, на конкретних прикладах доводив необхідність укладання на місцях колективних договорів як важливого засобу соціально – економічного захисту працюючих. З профспілкою почали рахуватися, хоча не всім керівникам підприємств галузі принципова позиція Володимира Ількова була до вподоби. Опорою в цій справі стало прийняття розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації «Про посилення соціального партнерства з профспілками області». Результатом такої співпраці стало створення нових профспілкових організацій у галузі, обов’язкове укладання колективних договорів на кожному підприємстві, збільшення обсягів оздоровлення дітей за рахунок залучення коштів з різних джерел фінансування, поновилася практика проведення щорічних галузевих спартакіад. Нині одним з найбільш популярних в нашій області масових спортивних змагань є міжнародний футбольний турнір пам’яті знаних лісорубів – Героїв Соціалістичної праці, переможців міжнародних змагань у 1967 році в місті Монреалі (Канада) Івана Чуси та Василя Шорбана, який з ініціативи Володимира Ількова шостий рік поспіль проводиться спільно з облрадою ФСТ «Україна» (голова Владислав Кушнірчук). А сам Володимир Ільков продовжує активно займатися настільним тенісом, був переможцем та призером змагань ветеранів з цього виду спорту.
Про активну роботу Володимира Ількова свідчать його численні нагороди: орден «Знак Пошани», нагрудний знак колишнього ВЦРПС «За активну роботу в профспілках», Почесна Грамота колишньої Укрпрофради, нагрудний знак Федерації профспілок України «Профспілкова відзнака», нагороди ЦК профспілки працівників лісових галузей України, Закарпатської облдержадміністр
1 квітня голові Закарпатської обласної організації профспілки працівників лісових галузей Володимиру Миколайовичу Ількову виповнюється 70 років. Здоров’я, щастя, удачі, оптимізму і добра, успіхів на профспілковій ниві, здійснення усіх задумів і планів бажають йому колеги по роботі, профспілковий актив лісових галузей, дружня родина – дружина Тетяна Іванівна, донька Наталія, зять Віктор, онучка Іринка, численні друзі і знайомі. Завжди будьте на висоті, дорогий ювіляре!
На фото:
- Володимир Ільков.
Фото автора
Сергій Баранчиков
завідувач відділу
організаційно – гуманітарної роботи
Закарпатської обласної ради профспілок
