Чергові мирні втрати життя людей в Одесі (катер "Іволга"), робітник (учасник АТО) при проведенні ремонтних робіт після пожежі в Черкаському драматичному театрі, пожежа на нафтобазі біля Василькова ... Перелік можна продовжувати. Побутовий та виробничий травматизм забирає життя людей, приносить горе в родини, наносить економічні збитки для країни.
Аналіз дотримання законодавства про охорону праці показує погіршення стану безпеки праці на підприємствах, установах країни. Причиною цього на думку фахівців служб, які ще не ліквідовані, але постійно знаходяться в процесі реформ та оптимізації, є відсутність перевірок.
На фоні зменшення кількості суб’єктів господарювання та чисельності працюючих реєструється зростання смертельного травматизму, приховування нещасних випадків від розслідування. А переважна більшість загиблих працювали по цивільно-правових угодах, їх сім’ї не отримають матеріальних відшкодувань. Не проведення технічних оглядів, випробувань, експертних обстежень устаткування підвищеної небезпеки уже привело до масштабних людських, економічних втрат та екологічних наслідків.
Існують загрози техногенного характеру через зношеність житлово- комунального господарства. Чи існує адекватна реакція Уряду, який отримує заробітні плати з податків офіційно працюючих? Чи забезпечуються євро інтеграційні прагнення українців виконанням положень ратифікованих Україною ще в 2004 році Конвенцій МОП про інспекцію праці у промисловості та торгівлі №81, в сільському господарстві №129?
Відповідь зрозуміла. Ще не відмінена ст.3 Конституції України, якою людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. У цивілізованих країнах державні інспекції ефективні, мають право безперешкодних перевірок та накладання санкцій, проводять профілактику травматизму.
Чи в ту Європу ми рухаємось?
Давно потрібно зрозуміти, що без наведення порядку в трудових відносинах (офіційна зайнятість, справедлива оплата праці, безпека виробництва, соціальний діалог, управління соціальними фондами) країна приречена на соціальні потрясіння, революції, хоч заслуговує на краще життя людей ( не окремих родин), а не співчуття та подачки успішних держав.
Петро Шевченко,
Голова Федерації профспілок Черкаської області
