НАЦІОНАЛЬНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ПАКТ
про спільні дії щодо орієнтованого на людину відновлення України (проєкт)
«Краще, ніж вдома, ніде не буде»,
«Ми ставимо собі за мету досягти такого рівня оплати праці, який можна було б визначити за формулою «сусіди у Євросоюзі плюс 30%»
Президент України В. Зеленський
Всеукраїнські профспілки, об’єднання організацій роботодавців та Кабінет Міністрів України (далі – Сторони Пакту), спираючись на положення Конституції України, Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Цілей сталого розвитку до 2030 року, проголошених резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 25 вересня 2015 року № 70/1, Європейської соціальної хартії (переглянутої), Європейського стовпа соціальних прав, реформ та програм відновлення України, визначених Планом для реалізації програми Ukraine Facility;
усвідомлюючи зростаючу роль людського капіталу у процесі відбудови економіки нашої країни від наслідків російської агресії та необхідність створення умов для забезпечення реалізації конституційних прав кожного на вільний розвиток своєї особистості, охорону здоров’я, освіту, працю, достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло;
беручи до уваги, що всі сфери економіки та ринок праці зазнали катастрофічних наслідків російської агресії: 6,8 мільйона українців отримали прихисток за кордоном, що стало однією з причин виникнення дефіциту працівників на ринку праці в 4,5 мільйона осіб;
визнаючи, що активний ринок праці є визначальною складовою ринкової економіки та пріоритетним завданням для підвищення ефективності економіки і забезпечення якості життя громадян, створення нових, збереження та легалізації існуючих робочих місць, розвитку людського капіталу, здійснення заходів з метою створення умов для повернення трудових мігрантів та тих, хто виїхав після початку повномасштабної збройної агресії рф;
усвідомлюючи, що в контексті глобалізації, швидкого технологічного прогресу та кліматичної кризи світ праці зазнає значних трансформацій, які впливають на сталий економічний розвиток і соціальну згуртованість суспільства: стрімкий розвиток цифрових платформ, штучного інтелекту та автоматизації змінюють характер роботи, запроваджують нові, часто нестабільні форми зайнятості, викликаючи занепокоєння щодо гарантій зайнятості, нерівності доходів та прав працівників;
беручи до уваги важливість ефективного поєднання державного та колективно-договірного регулювання трудових відносин для забезпечення і захисту прав працівників, сприяння справедливим та рівним умовам праці, стимулювання внутрішнього сукупного попиту, економічного зростання, реіндустріалізації промислового комплексу, збереження соціального миру в колективах працівників і суспільстві загалом тощо;
прагнучи розвивати соціальний діалог на шляху європейського та євроатлантичного курсу України з метою забезпечення орієнтованої на людину відбудови України, економічного розвитку заради підвищення добробуту всього Українського народу;
уклали цей Національний соціальний пакт про спільні дії щодо орієнтованого на людину відновлення України (далі - Пакт):
I. Мета укладення Пакту
Метою укладення Пакту є визначення та реалізація консолідованих дій Сторін для забезпечення швидкого, справедливого та всеосяжного відновлення України, стимулювання зростання національної економіки за рахунок внутрішніх, міжнародних та іноземних інвестицій, формування продуктивного, високопрофесійного, конкурентного вітчизняного трудового потенціалу, повернення українців – трудових мігрантів та тих, хто виїхав після початку повномасштабної збройної агресії рф, підвищення рівня його зайнятості та заробітних плат працюючих, забезпечення прав громадян, визначених Конституцією України та іншими законами України, стійке підвищення добробуту населення в умовах відбудови країни та євроінтеграційного вектору розвитку.
II. Принципи реалізації Пакту
Сторони Пакту домовились про необхідність консолідації зусиль під час формування та реалізації державної економічної і соціальної політики, керуючись принципами Європейського стовпа соціальних прав та соціального діалогу, визначених Законом України «Про соціальний діалог в Україні», а також такими принципами з метою досягнення мети Пакту:
- неухильне дотримання Сторонами Пакту основоположних прав та свобод людини і громадянина, визначених Конституцією України, міжнародними нормативно-правовими актами та національним законодавством;
- людиноорієнтований підхід до відновлення України;
- забезпечення реіндустріалізації промислового комплексу України;
- збереження та розвиток трудового потенціалу України та підвищення конкурентоздатності національних товаровиробників;
- побудова соціально спрямованої економіки для забезпечення достатнього життєвого рівня населення;
- забезпечення безпечних і здорових умов праці, справедливого доступу до якісних медичних послуг, належного соціального захисту у разі хвороби, нещасного випадку на виробництві, безробіття, старості та в інших випадках, передбачених законом;
- відповідальність Сторін перед суспільством за досягнення визначених у цьому Пакті цілей.
III. Стратегічні консолідовані дії Сторін Пакту щодо людиноорієнтованого відновлення України
Виходячи з мети та принципів, визначених Пактом, Сторони домовились консолідовано діяти шляхом розроблення і впровадження програмних заходів з метою реалізації таких стратегічних завдань:
1. Рівні можливості та забезпечення доступу до ринку праці через:
1.1. Впровадження на державному, галузевому, територіальному рівнях спеціалізованих програм для підвищення конкурентоспроможності на ринку праці осіб з інвалідністю, молоді, жінок, осіб похилого віку та інших вразливих груп. Розвиток сторонами соціального діалогу на локальному рівні програм наставництва, що залучають досвідчених працівників до передачі знань та навичок молодшим колегам, з акцентом на міжпоколінну співпрацю.
1.2. Розроблення та реалізація програм, що забезпечують інклюзивне працевлаштування, включаючи адаптацію робочих місць для осіб з інвалідністю.
1.3. Створення програм підтримки реінтеграції для громадян, які здобули освіту або професійний досвід у країнах-членах ЄС, з метою ефективного застосування їхніх знань та навичок на національному ринку праці.
1.4. Розширення та підтримку програм, що сприяють розвитку національного виробництва та створення робочих місць у рамках ініціатив «Made in Ukraine» та інших подібних проєктів. Стимулювання місцевих підприємств до участі в таких програмах через надання податкових пільг, грантів та доступу до інноваційних технологій.
1.5. Забезпечення відповідності повної загальної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти потребам ринку праці та відновлення країни; розширення інституційної спроможності суб’єктів освітньої діяльності у наданні формальної та неформальної професійної освіти; врегулювання відносин закладів професійної освіти, національних/локальних та міжнародних стейкхолдерів для сталого розвитку людського капіталу в Україні.
1.6. Подолання гендерних стереотипів щодо професій та бізнесу. Запобігання та протидія дискримінації та домаганням разом із заходами щодо збільшення участі жінок у природничо-технічних та математичних науках (STEM) і традиційно чоловічих галузях в освіті, а також скорочення гендерного розриву в оплаті праці.
1.7. Заохочення та просування гендерної рівності, розширення прав і можливостей жінок та дівчат, захист та просування їхніх прав з урахуванням Планів дій ЄС у сфері гендерної рівності та відповідних висновків Ради ЄС і міжнародних конвенцій.
1.8. Здійснення заходів, спрямованих на підвищення спроможностей і якості послуг як фізичної, так і психологічної реабілітації, а також вирішення пов’язаної з ними потреби в підготовці кваліфікованих кадрів. Створення нормативно-правової бази для осіб з обмеженням функціонування, шляхом оцінювання таких осіб відповідно до Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я.
1.9. Спрямування державної політики у сфері праці на пріоритетне використання вітчизняного кадрового потенціалу.
2. Справедливі (гідні) умови праці через:
2.1. Розвиток механізмів трудової демократії з метою активної участі працівників (їхніх представників) у процесі прийняття рішень на підприємствах з виробничих, трудових і соціальних питань. Заохочення повноцінної участі жінок і чоловіків у процесах прийняття рішень.
2.2. Забезпечення сталого функціонування Національної тристоронньої соціально-економічної ради, ротаційного принципу головування та конструктивного соціального діалогу на національному рівні.
2.3. Проведення на базі Національної тристоронньої соціально-економічної ради щорічного національного Тристороннього соціального саміту в рамках реалізації Пакту та перед проведенням Самітів Україна-ЄС.
2.4. Сприяння зміцненню інституційної спроможності профспілок та організацій роботодавців на національному рівні, прав та гарантій їхньої діяльності відповідно до національного законодавства та міжнародних договорів й угод.
2.5. Посилення ролі колективно-договірного регулювання, зокрема шляхом розроблення і втілення Плану дій сторін соціального діалогу на національному рівні щодо сприяння розширенню рівня охоплення працівників колективними переговорами.
2.6. Створення сприятливого простору для ведення колективних переговорів на всіх рівнях колективно-договірного регулювання, зокрема щодо переговорів про заробітну плату працівників.
2.7. Реалізація права працівників на справедливу оплату праці, яка забезпечує гідний життєвий рівень працівників та їхніх сімей, поступове досягнення заробітної плати в Україні рівня сусідніх країн-членів ЄС.
2.8. Визначення розміру мінімальної заробітної плати з дотриманням вимог національного законодавства та європейських стандартів, зокрема Директиви (ЄС) 2022/2041 про адекватну мінімальну заробітну плату в Європейському Союзі.
2.9. Удосконалення структури і посилення захисної функції мінімальної заробітної плати шляхом виключення з її складу стимулюючих та компенсаційних виплат.
2.10. Впровадження комплексної реформи оплати праці та запровадження єдиних підходів в оплаті праці працівників, заробітна плата яких виплачується за рахунок державного та місцевих бюджетів з метою:
- встановлення обґрунтованого співвідношення заробітної плати на найвищих та найнижчих державних посадах із забезпеченням справедливого зв’язку рівнів оплати праці з ефективністю виконання поставлених відповідним працівникам і органам завдань та рівня завантаженості;
- удосконалення діючої тарифної системи оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, направленого на збільшення питомої ваги посадового окладу (тарифної ставки) у загальній сумі заробітної плати, забезпечення економічно обґрунтованої та справедливої диференціації основної заробітної плати (окладів) за тарифними розрядами Єдиної тарифної сітки з урахуванням оцінки освітньо-кваліфікаційного рівня посади, кваліфікації, професіонального рівня працівника, складності та відповідальності виконуваних робіт.
2.11. Забезпечення своєчасної виплати заробітної плати, створення системи додаткових гарантій задля задоволення грошових вимог працівників у випадку затримки її виплати, зокрема у разі неплатоспроможності роботодавця.
2.12. Дотримання рівності в оплаті праці чоловіків і жінок за однакову роботу та працю рівної цінності, встановлення обґрунтованого співвідношення заробітної плати керівників і працівників підприємств державного сектору економіки.
2.13. Проведення соціально орієнтованих публічних закупівель за державні кошти шляхом надання переваги тим учасникам процедури закупівлі/спрощеної закупівлі, які мають підтверджений: ступінь локалізації, діючий колективний договір, не перебувають у колективному трудовому спорі.
2.14. Визнання інформації про умови праці (найму) такою, що становить суспільний інтерес.
2.15. Приведення національного законодавства з питань охорони праці у відповідність до кращих норм законодавства ЄС, зокрема забезпечення мінімальних норм безпеки праці, передбачених конвенціями МОП та іншими міжнародними документами, без зниження досягнутого у національному законодавстві рівня захисту прав працівників на безпечні та здорові умови праці.
2.16. Запровадження протягом найближчих трьох років національної системи управління охороною праці, передбаченої основоположними конвенціями МОП №№ 155, 161 і № 187.
2.17. Вдосконалення системи профілактики виробничого травматизму і професійних захворювань, підвищення її якості. Проведення систематичної оцінки ризиків для визначення потенційних небезпек і загроз здоров’ю працівників, запровадження найкращих технік упередження впливу шкідливих факторів, усунення їх дії на робочих місцях.
2.18. Збереження пільг і компенсацій працівникам, які працюють у шкідливих, небезпечних та важких умовах праці, де об’єктивно неможливо їх покращити.
2.19. Забезпечення регулярних медичних оглядів працівників для встановлення можливих проблем здоров’я, виявлення професійних захворювань на ранніх стадіях, регулювання системи огляду професійної придатності, сприяння проведенню лікувально-профілактичних заходів з відновлення працездатності та здоров’я.
2.20. Забезпечення проведення роботодавцями моніторингу психосоціального стану та ментального здоров’я працівників, включаючи стрес, робоче навантаження та баланс між роботою та особистим життям.
3. Соціальний захист та інтеграція через:
3.1. Посилення національного законодавства з питань соціального захисту кращими положеннями законодавства країн-членів ЄС, зокрема щодо забезпечення мінімальних норм соціального забезпечення, передбачених Європейською соціальною хартією (переглянутою), конвенціями МОП та іншими міжнародними документами.
3.2. Зміцнення фінансової та функціональної стійкості системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, розширення охоплення працюючих соціальним страхуванням, використання коштів виключно на страхові випадки.
3.3. Розвиток системи пенсійного забезпечення і соціального страхування на засадах справедливості, прозорості і гарантування страхових виплат у розмірі, необхідному для забезпечення достатнього життєвого рівня.
3.4. Гарантування реалізації застрахованими особами своїх прав на своєчасне та в повному розмірі отримання страхових виплат і соціальних послуг, встановлених законодавством.
3.5. Забезпечення повного відшкодування шкоди особам, потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві чи профзахворювання.
3.6. Забезпечення справедливого доступу до якісних медичних послуг, посилення ролі профілактичної медицини шляхом фінансової стабільності системи охорони здоров’я, відновлення мережі медичних закладів, збереження кадрових ресурсів галузі та запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.
3.7. Ефективне забезпечення державних соціальних стандартів та гарантій із збереженням змісту та обсягу існуючих конституційних прав і гарантій громадян, забезпечення об’єктивного, науково обґрунтованого розрахунку і застосування прожиткового мінімуму, як базового державного соціального стандарту, відв’язки його від виконання невластивих функцій у непрофільному законодавстві.
3.8. Забезпечення доступності якісної соціальної допомоги для всіх, кому вона гарантована.
3.9. Запобігання та протидія насильству відносно жінок, гендерно обумовленого насильства та домашнього насильства.
3.10. Забезпечення достатніх житлових умов, зокрема через програми доступного та соціального житла.
3.11. Сприяння збалансованому розподілу неоплачуваної доглядової праці, підвищення доступності якісного догляду за дітьми та послуг для людей похилого віку.
IV. Очікувані результати реалізації Сторонами Пакту
У рамках реалізації реформ та програм, визначених Планом для Ukraine Facility, та за результатами послідовної реалізації Пакту Сторонами очікується досягнути таких результатів:
- підвищення рівня зайнятості населення за рахунок розширення попиту на працю, створення нових робочих місць, працевлаштування незайнятих, вразливих категорій, репатріації та реінтеграції громадян України, які опинилися за межами країни, пріоритетного працевлаштування громадян України перед іншими;
- зменшення соціальних розривів та інтегровано внутрішньо переміщених осіб та інших постраждалих груп у суспільство;
- розширення кола працюючих, за яких (які) сплачуються страхові внески, зокрема чисельність таких осіб перевищує не менше, ніж у 1,5 рази чисельність пенсіонерів;
- забезпечення повноцінного функціонування Національної тристоронньої соціально-економічної ради, на базі якої щорічно проводиться Тристоронній соціальний саміт;
- розроблення і схвалення Плану дій сторін соціального діалогу на національному рівні щодо сприяння розширенню охоплення працівників колективними переговорами;
- встановлення мінімальних страхових виплат на рівні не менше мінімальних норм соціального забезпечення, передбачених конвенціями МОП та іншими міжнародними документами;
- забезпечення страховими виплатами в повному обсязі та відповідними соціальними послугами (лікування, забезпечення ліками, протезування тощо) потерпілих від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання;
- забезпечення розвитку системи соціального захисту на засадах доступності, ефективності, справедливості, прозорості і в обсязі, необхідному для підтримки достатнього життєвого рівня;
- підвищення доступності для населення якісних та безпечних послуг охорони здоров’я, зокрема безперебійного доступу до сучасних, ефективних і безпечних лікарських засобів та медичних виробів, а також забезпечення безперервного доступу до основних медичних послуг в умовах виникнення надзвичайних ситуацій;
- підвищення якості життя для всіх, збільшення пропозицій робочих місць та підвищення привабливості повернення для тих, хто наразі перебуває за межами України;
- забезпечення зростання заробітної плати в Україні до середнього рівня сусідніх країн-членів ЄС та своєчасну її виплату;
- забезпечення доступності якісної соціальної допомоги для всіх, кому вона гарантована;
- зниження щонайменше вдвічі рівня бідності населення, зокрема працюючого;
- імплементування в національне законодавство Директиви Ради ЄС від 12.06.1989 про запровадження заходів, покликаних заохочувати до покращення безпеки та охорони здоров’я працівників на роботі (89/391/ЄЕС);
- запровадження національної системи управління охороною праці;
- вдосконалення системи профілактики виробничого травматизму і професійних захворювань шляхом впровадження ризик-орієнтованого підходу і приведення державного нагляду у сфері охорони праці у відповідність до конвенцій МОП №№ 81 та 129;
- унормування і забезпечення надання пільг та компенсацій працівникам, які працюють у шкідливих, небезпечних та важких умовах праці;
- розроблення компетентними державними органами за участю сторін соціального діалогу та реалізація комплексу заходів для забезпечення психосоціального добробуту працівників
- створення передумов для стійкого соціального миру в колективах працівників і суспільстві загалом.
VІ. Взаємодія Сторін у рамках Пакту
На виконання Пакту Сторони домовилися до _______________ розробити та погодити План реалізації Пакту.
Сторони Пакту домовилися, що будь-яка ініціатива однієї із Сторін, запропонована в рамках реалізації цього Пакту, має бути обов’язково розглянута іншими Сторонами.
Консультації та узгодження позицій Сторін Пакту здійснюється в межах регламенту НТСЕР, інших процедур, передбачених законодавством про соціальний діалог та Генеральною угодою про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2019 – 2021 роки.
VI. Строк дії Пакту
Пакт діє у період дії правового режиму воєнного стану та упродовж 3 років з дня завершення або скасування воєнного стану.
Пакт укладений у трьох примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу.
|
Від Сторони всеукраїнських профспілок, їх об’єднань |
Від Сторони об’єднань організацій роботодавців |
Від Сторони органів виконавчої влади |
